Сьогодні ми вшановуємо пам’ять великого вчителя всесвіту Іоана Златоуста. Ми повинні знати, що святий помер 14 вересня, але через те, що день його кончини припадає на свято Воздвиження чесного животворящого Хреста Господня, день пам’яті святителя Іоанна Златоуста був перенесений на 13 листопада. Сьогоднішнє друге святкування пам’яті святителя – це день перенесення мощів святителя Іоана Златоуста з місця заслання, де він і помер у вигнанні, в Константинополь. Через тридцять років після його смерті, в 438 році, мощі святителя були перенесені до столиці дияконом і наступником святого Златоуста, архієпископом Проклом. Це сталося за часів правління імператора Феодосія Молодшого.
Св. Іоан Златоуст є одним з найбільших ієрархів і вселенських вчителів Церкви. Він народився в Антіохії в 344 році н.е. Його батька, знатного офіцера, звали Секунд, а його мати – Анфуса. Він дуже рано втратив батька, і його мати, якій тоді було 23 роки, не стала більше виходити заміж, а овдовіла, вирішила присвятити себе повністю вихованню сина. Анфуса була істинною матір’ю-християнкою, ім’я якої донині славиться Церквою. Знаменитий оратор тієї епохи Ліваній, викладач святого Златоуста, дізнавшись про ранне і стійке двадцятирічне вдівство його матері, якось звертаючись до оточуючих, вигукнув: «Ах, які у християн є жінки!»
У 370 році, коли святителю було 26 років, його хрестили, а в 381 році він був висвячений у сан диякона, в 386 році став священиком. Він володів чудовими здібностями, і коли його вчителя Ліванія запитали, кого б він назвав своїм наступником, той відповів: «Я був би радий бачити своїм наступником Іоана, якби його не викрали християни». Спочатку святий Іоан, щоб не залишати одну свою овдовілу мати, працював адвокатом у судах. А коли вона померла, він прийняв чернецтво і пішов у пустелю, де чотири роки піддавав себе аскетичним позбавленням. Коли святий був висвячений в сан пресвітера, він прожив в Антіохії одинадцять років поруч з єпископом Флавієм, якому він служив вірою і правдою і всіляко підтримував його. Блажен від Бога був старець Флавіан, маючи поряд з собою пресвітера Іоана.
Незабаром слава проповідника Іоана і його пастирської служби вийшла далеко за межі Антіохії і стала поширюватися всюди. Адже він був обдарований Божественною благодаттю, яку зміцнював поглибленим вивченням Священного Писання і молитовним спогляданням. Святий Златоуст володів великим даром красномовства. Благодать і сила його слів, насправді, були небесним даром, і як кажуть у святому гімні: «Небесами удостоївся я благодаті Божої». В Антіохії, спочатку як адвокат і диякон, а потім як священик, він став відомий всім завдяки своєму ораторському мистецтву. Знаменитої була його 21 «Бесіда про статуї». Він створив цю працю в гострий соціально-політичний момент, який переживала тоді Антіохія.
У 398 році, після смерті Патріарха Константинопольського, святого таємно відвезли з Антіохії, щоб про це не дізнався народ, і відправили до Константинополя, де він був обраний і висвячений в архієпископи. Там він залишався шість років і багато працював, просвіщаючи народ і служачи Церкві. Але святий Іоан був не з тих, хто закривав очі на зло. Йому належало боротися з чималим злом, як релігійним, так і політичним. На жаль, служителі Церкви не завжди є тими, ким вони повинні бути, і, в той же час, служителі держави під різними приводами втручаються у справи Церкви, і тоді Церква та її гідні пастирі платять за чужі гріхи. У 404 році Святий Іоан був позбавлений влади і засланий до Вірменії, де і помер в 407 році.
Але для Церкви і Божих святих дати нічого не означають. Церква живе у вічності, а святі завжди з нами. Через кілька років після своєї смерті святий Іоан був названий Златоустом. Він дав тлумачення майже на всі тексти Божественного Писання, а роботи, залишені ним Церкви, є найбільшими духовними скарбами світу. Він – великий ієрарх, вселенський учитель і свідок Церкви. Іоан цілком присвятив себе Церкві і виступав проти зла, де б і в чому б він його не бачив. Позбавлений влади і вигнаний, хворий і фізично виснажений, він помер, в якомусь селі у Вірменії, а останніми його словами були: «Слава Богу за все!» Амінь.
Митрополит Сервий і Козані Діонісій,
Переклад українською мовою – «Київське Православ’я»