Євангельські слова: «Я прийшов прикликати не праведників, але грішників до покаяння» (Мт. 9:13), що з’явилися відповіддю Христа на осуд фарисеїв, дорікає йому в спілкуванні з митниками та блудницями, знаходять відгук у кожному епосі. Найбільше відчувають потребу слідувати християнській вірі люди жорстокосерді і грішні, ніж ті, що вважають себе праведниками. Легше знаходять дорогу, що веде у вічне життя, блудниці, митарі і розбійники, ніж духовно незалежні і «благочестиві» люди.
Усвідомлення цього факту може призвести до пробудження і тверезого пильнуванню тих, хто обмежився лише зовнішнім дотриманням християнських традицій, залишаючись при цьому непричетними небесної благодаті. Цьому пробудженню сприяє і уважне прочитання житія святих. Старець Паїсій радісно говорив, що в день своєї пам’яті святі «пригощають духовними тістечками». Він надавав великого значення вивченню житій святих кожного дня. Зокрема, він учив: «Якщо можеш, читай щодня житіє святого, пам’ять якого сьогодні святкується, щоб бути пов’язаним з усіма святими. Читання житія святого, що ми святкуємо, так само як і Синаксаре в цілому, дуже допомагає, оскільки зігріває душу і спонукає її наслідувати святих. Житія святих сприяють набуттю духовної мужності, допомагають у скорботах»(Слово про молитву).
Багато святих, перш ніж рішуче звернутися до християнської віри, проявляли жорстокість, ненависть, впадали в гріховні крайності. Відомий приклад – Костянтин Великий, який був замішаний у інтригах і вбивствах, але після прийняття хрещення духовно перетворився і став шануватися як святий. Це відбувалося і з іншими святими, і, таким чином, виконувалися біблійні слова: «Коли примножився гріх, стало більше благодаті» (Рим. 5:20). Іншими словами, там, де є безодня гріха, благодать Божа перекриває її з надлишком.
Щось подібне ми спостерігаємо і в житії Київської княгині Ольги, яка удостоєна називатися рівноапостольною, як і Костянтин Великий. У житії святої Ольги, пам’ять якої наша церква шанує 11 липня, ми читаємо, що після вбивства її чоловіка, київського князя Ігоря, вона повела себе з неймовірною жорстокістю, показово помстившись не тільки вбивцям, але і всьому народові, до якого вони належали. Історик Микола Карамзін, виправдовуючи Ольгу, що проявила таку жорстокість, пише, що, тогочасна релігія і язичницькі закони допускали беззастережну помсту, і нам слід судити героїв історії, згідно вдач і звичаїв епохи, в яку вони жили.
Але, згодом, Ольга звернулася в християнську віру. Згідно автору житія, вона прибула до Константинополя, де була з почестями зустрінута імператором Костянтином VII Багрянородним і, як вважається, прийняла хрещення від патріарха Полієвкта і була наречена Оленою. Повернувшись до Києва, вона спробувала навернути до християнства свого сина Святослава (945 – 972), але той залишився ревним язичником.
Коли син узяв на себе кермо влади, Ольга «якийсь час жила в світі, насолоджуючись любов’ю сина і народу, рівним чином вдячних їй». У цей період вона намагалася передати світло Євангелія своїм онукам, але не хрестила їх через протиборства батька. Проте один з них, Володимир, після смерті Ольги в 988 році прийняв хрещення, слідуючи святому прикладу своєї бабусі, і наказав охреститися в річці Дніпро всім жителям своєї держави. Так, завдяки далекоглядності і молитвам святої рівноапостольної Ольги, розпочалася офіційна християнізація народу Київської Русі.
Протопресвітер Василіос Калліакманіс
Переклад українською мовою – «Київське Православ’я»