Важливими днями є дні Святого і Великого посту. Серед них найважливішими є дні Страсного тижня, а серед днів цього тижня ще найбільшим є Велика Субота. Це день повної тиші і спокою. Христос, Який добровільно прийняв смерть на Хресті, без ознак життя, повивається у плащаницю і покладається до Нового гробу праведними Йосифом і Никодимом. У цьому гробу ще ніхто ніколи не був похований. Первосвященики і фарисеї знали, що Ісус Христос передбачав Своє воскресіння, але не вірячи цьому пророцтву і побоюючись того, щоб апостоли не викрали Тіла Ісуса Христа і не сказали народу: воскрес із мертвих, в суботу попросили в Пилата, щоб виставив сторожу біля гробу і запечатав гріб. Що і було зроблено.
Непорочна утроба Діви – і Новий гріб – ось дві крайні межі земного життя Христа Спасителя: вихід із вічності і знову вхід до неї. Гроб Христа стає джерелом життя, а смерть стає життям, гроб – стає чертогом безсмертя. Ми чуємо і читаємо дивні для нас слова: «Із гробу джерелом б’є життя. Із гробу засяяло для нас Правди Сонце – Христос Бог». Що це – чудо? Обман? Ні! Це істинна правда! Це те, у що повірили ученики Христа і проповідували по всьому світу!
Богослужіння Великої Суботи – це літургічне поєднання Пасхи розп’яття і Пасхи воскресіння. Вони являються вершиною православної літургійної традиції. Ці богослужіння – це не драматичне розігрування історичних подій смерті і погребіння Христа і не ритуальне зображення євангельських сцен, ці богослужіння мають найглибокіше духовне і літургійне проникнення у вічний зміст спасительних діянь Христових. Водночас і Церква не приховує цього, що не знає про те, що Господь згодом воскресне. Вона не сумує і не плаче над Господом, хоча зовні по-людськи все виглядить скорботно. Церква знає, що вона народжена із Христового проколотого ребра і із глибини Його гробу. Церква заздалегідь споглядає і проголошує перемогу і воскресіння Христа.
Богослужіння Великої Суботи – це побожне бдіння перед гробом Господнім. Церква на Єрусалимській утрені звершує образ погребіння Христового. З солодким, жалісливим співом перед святою Плащаницею виголошуються непорочні-стихири, які розпочинаються віршами 118-го псалма і розділені на три статті. Потім читається канон ранньої Великої Суботи, в якому змістовно оспівуються недосяжні тайни нашого спасіння. Після цього Плащаниця побожно зі співом трисвятого обноситься навколо храму. Всі віруючі йдуть із запаленими свічками за Плащаницею, співподорожують Христові і свідчать, що вся вселена очищена, визволена і відновлена входженням життя світу в смерть. Коли народ знову входить в храм, то починається читання пророцтва Ієзекіїля про «сухі кістки». Переможні рядки псалмів, які закликають Бога піднятися, розвіяти Своїх ворогів і звеселити праведних та багаторазовий спів «Алилуя», супроводжують Послання апостола Павла до Коринтян: «Пасха наша, Христос, заколений за нас» і Євангельське читання.
Вечірня Великої Суботи звершується разом з Літургією Василія Великого. Це богослужіння належить вже до Пасхальної неділі. Священики розпочинають його звершувати ще в темних ризах, але зовнішня обстановка, переодягнені у світле престол та жертовник, аналої та ікони добавляють світлого великоднього настрою. Після читання 15-ти паремій і апостола царські врата закриваються і священики переодягаються також у ризи білого кольору. Все це відбувається під час співу віршів 82-го псалма: «Воскресни Боже, суди землю, бо Ти успадкував усі народи». Чи не найбільш молитовнішим моментом Літургії Великої Суботи є спів замість «Херувимської» ось цього піснеспіву: «Нехай мовчить всяка плоть людська, і нехай стоїть зі страхом і трепетом, і ні про що земне в собі не помишляє, Цар бо над царями і Господь над володарями приходить принести Себе в жертву і дати Себе на поживу вірним». І дійсно все ще мовчить… В західній християнській зображальній традиції є звичай малювати Трійцю із мертвим Спасителем – Сином Божим на руках у Бога Отця. Ця Трійця у скорботі дійсно нагадує нам саме ці хвилини. Бог-Отець приймає жертву за любов до роду людського. Він віддає Свого Сина Єдинородного, а ми Його розпинаємо і повертаємо мертвим. Все ще мовчить. Христос у гробі. Бог Отець не сказав Свого слова. Ангели ще не отримали дозволу на прославлення Спасителя Воскреслим. І ми в мовчанні підійдімо до гробу, святої плащаниці, яка у п’ятницю і в суботу знаходиться на середині храму. Поклонімося страстям Його і триденному Його Воскресінню!
Високопреосвященний Владика Димитрій (Рудюк),
Митрополит Львівський і Сокальський