СЛОВО В ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ СВ. АП. АНДРІЯ ПЕРВОЗВАННОГО

«Апостоле Первозванний, брате Первоверховного, Андрію, – Владиці всіх молися, щоб послав мир усьому світові і душам нашим велику милість»

(Тропар святому).

Дорогі брати і сестри, вдумаймося, який сьогодні знаменний день! Сьогодні ми прославляємо святого апостола Андрія, який був першим покликаний Самим Христом Спасителем для служіння. Ми радіємо тому, що первозванний Апостол виступив з проповіддю христової віри на території нашої Батьківщини, зокрема на Дніпрі, де пізніше був збудований Київ і звідси на всю тодішню Київську Русь засяяло яскраве сонце Христової віри.

Апостол Андрій Первозванний був родом з Вифсаїди Галилейської, що була розташована на березі Генесаретського озера. З раннього дитинства Андрій допомагав своєму батькові Іоні ловити рибу. Можна з впевненістю сказати, що не випадково, а за промислом Божим  найближчі до Христа апостоли були рибалками Генесаретського озера. Сама природа цього краю спонукає до духовності та до подячної молитви. Сіяючі голубі небеса, котрі відображувалися в прозорих водах величезного озера, білокрилі невтомні чайки, які кружляли над водами, береги на яких росли чудові квітучі кущі, а в них завжди чувся дзвінкий спів птахів, тінисті зелені гаї в прибережній смузі, – все  тут закликало славити Бога, Котрий створив світ людині на радість, на благе життя, на вічну вдячність.

Юний Андрій був всеціло занурений думками про Бога. Його не захоплювали дитячі ігри та забави. Мужніючи, він не шукав собі подругу життя. Все його життя було посвячене Богові. Йшли роки. Всю Палестинську землю сколихнув заклик Іоана Предтечі до покаяння. Вже навчений життєвим досвідом, вкритий сивиною рибалка відгукнувся на поклик натхненного пророка. Разом з юним Іоаном, сином Заведея, Андрій стає учнем Іоана Хрестителя.

Обидва учні знаходилися біля Хрестителя поблизу Йордану, коли їх вчитель, побачивши що наближається Ісус свідчив: «Ось Агнець Божий, Який бере на Себе гріхи світу. Це Той, про Котрого я сказав: за мною йде Чоловік, Який став попереду мене, тому що Він був раніше за мене. Я не знав Його; але для того прийшов хрестити у воді… І я бачив і засвідчив, що Цей є Син Божий» (Ін. 1:29-31, 34).

Почувши ці слова, обидва учні пішли за Ісусом і отримали від Нього перші настанови. Потім Андрій знаходить свого брата Симона, майбутнього первоверховного апостола Петра і каже йому: «Ми знайшли Месію, що означає Христос» (Ін. 1:41). І як розповідається в Євангелії, привів його до Ісуса. Ісус же поглянув на нього, і сказав: Ти Симон, Син Йонин; ти назвешся Кифа, що означає камінь (Петро) (Ін. 1:42). Свята Церква так прославляє першого обранця Христового: «Тайновчитель Божественного будівництва Христового, вибраний одним з перших бути учнем Слова, Андрій Боговидець, взиваючи, говорить побачивши брата рідного Петра. Ми знайшли Месію, про якого Писання і пророки проповідували» (Стихира 3-тя на хваліте свята).

З того часу первозванний і найстарший за віком серед апостолів Андрій невідлучно ходить за Христом. Він був свідком чуда нагодування Господом п’ять тисяч людей п’ятьма хлібами і двома рибами (Ін. 6:8-9).

Після входу Господнього в Єрусалим апостол Андрій разом з апостолом Филипом повідомив Спасителеві про бажання греків бачити Його (Христа) (Ін. 12:20-22). Тоді Ісус сподобив учнів та греків чути Його звернення до Отця і Небесний відгук на нього. Піднісши очі Спаситель промовив: «Отче, прослав ім’я Твоє. Як грім, пролунала відповідь з небес: І прославив, і ще прославлю!» (Ін. 12:28). Апостол Андрій разом з апостолами Петром, Яковом та Іоаном слухали слова Господні про майбутнє зруйнування Єрусалиму після другого пришестя Сина Чоловічого (Мк.13:1-4; Мф. 24:1-13; Лк. 21:5-20).

Разом з усіма апостолами Первозванний радів, зустрічаючи Воскреслого Господа і в день П’ятидесятниці сподобився прийняття Святого Духа.

Читаючи життя апостола, ми дивуємося його великій мужності, а також наполегливості в ділах Божих. Будучи на схилі років Андрій Первозванний нехтуючи старечі недуги і слабкість разом з апостолом Симоном Канонітом направляється в древню гірську країну Іверію (тепер Грузія). І тут не дивлячись на те, що Андрій був гаркавим та протидію населення, вони старанно насаджують христову віру. Потім апостол Андрій залишає свого товариша апостола Симона продовжувати розпочату справу, а сам іде в далеку дорогу Тавриду (Кримський півострів) і дальше на північ Європи місця перебування предків словянських народів. Не дивлячись на язичницькі звичаї вони безсумнівно володіли багатьма добрими якостями. Жителі більш розвинутих країн, що пізніше перебували в словянських поселеннях підкреслювали їх гостинність. Біля входу, із зовнішнього боку житла, наші предки завжди клали хліб і сіль, щоб подорожній який проходив мимо, навіть під час відсутності господарів, міг підкріпити свої сили.

Первозванний апостол долаючи труднощі мандрівки і зневажаючи небезпеку, що загрожувала в тих краях кожному подорожуючому із сторони степових кочівників, досягнув високих пагорбів на березі Дніпра. За свідченням преподобного Нестора Літописця, тут він поставив хрест і звертаючись до народу що зібрався і до своїх учнів пророче сказав: «Чи бачите ці гори? На цих горах засяє благодать Божа, буде велике місто, і Бог збудує багато церков».

Потім апостол Андрій побував в Новгородській землі, де в районі нинішнього села Грузино встановив свій жезл. Звідси він пішов у західні землі, які населяли германські племена і теж проповідував серед них християнську віру. Потому, через Рим апостол Андрій прибув до Фракії, і у великому візантійському поселенні, що в майбутньому стало Константинополем, створив християнську спільноту, яку очолив його учень Стахій, один із 70-ти апостолів.

На всіх шляхах якими проходив святий апостол Андрій Первозванний, він натхненною проповіддю сіяв насіння віри але це не означає, що всюди приймали слово Боже. Часто зустрічався жорстокий спротив зі сторони язичників. З деяких міст, апостола навіть виганяли, а в інших піддавали побиттю, як наприклад в Синопі. Однак він відважно  продовжував святе діло, до якого був покликаний Господом. Зазначимо, що й імя апостола Андрій,  в перекладі з грецької означає мужній.

Особливо велику перемогу над язичництвом первозванний Апостол отримав в останньому земному пристанищі свого тяжкого шляху – в Патрах Ахайських. Тут його проповідь супроводжувалася явленням багатьох чудес, особливо зцілень. В Патрах апостол Андрій оздоровив жінку правителя міста Максимілу, а також його брата – філософа Стратоклія. Багатьом хворим він дарував здоров’я. Число тих, що прийняли святе Хрещення збільшувалося. Однак, правитель міста Егеат всіма силами перешкоджав розповсюдженню християнства. Апостол Андрій покірно переконував його в правдивості християнської віри і брехні язичництва, але це тільки розпалювало ненависть володаря і врешті все це закінчилося трагічно для апостола. Оскільки, він  неодноразово прославляв хресні муки Спасителя, Егеат наказав розп’яти святого ісповідника на хресті. Небесним світлом засяяло лице апостола Андрія, коли він почув, що сподобиться смерті такої, як його Божественний Учитель і Наставник. Підходячи до хреста апостол радісно вигукнув: «Радуйся, Хресте, освячений тілом Христовим. Візьми мене від людей і віддай Учителю моєму, щоб через Тебе прийняв мене Той, Хто Тобою мене відкупив». Хрест, на котрому мучитель мучив святого Апостола мав форму латинської букви Х, що робило знущання тяжким і довгим, крім того, Егеат наказав прив’язати руки і ноги перестарілого подвижника до хреста і не прибивати цвяхами. Як дивно виявилося в цьому Провидіння Боже. Апостол висів на хресті впродовж двох днів і без перерви проповідував Євангеліє багаточисельному натовпу людей, що зібралася коло хреста. Він докладно розказував, як Христос помножував хліби, як під час сильного вітру ходив по водах Генесаретського озера, як після воскресіння явився ученикам, як апостол Фома вигукнув «Господь і Бог мій!» (Ін.20:28). Описував апостол Андрій і останню розмову Спасителя, і Його Вознесіння з Єлеонської гори на небо. В правдивість слів Апостола не можна було не вірити. Він говорив: «Я бачив це своїми очима і чув своїми вухами».

Чи можна було б подумати що цей сивий подвижник обманював? Адже, за свідчення про Істинну він переносив тяжкі муки, і якби він відмовився від Істини (Христа), то ці страждання б припинилися. Обурені муками святого Апостола міські жителі з погрозами вирушили до палацу Егеата, правитель злякався і наказав зняти апостола Андрія з хреста. Однак святий страждалець почав молитися Богу, щоб Бог сподобив його хресної смерті. Воїни не могли зняти його з хреста; їх не слухалися руки. Віддавши хвалу Богові, Апостол вигукнув: «Господи Ісусе Христе, прийми душу мою!» Тоді яскраве неземне сяйво осяяло хрест і висячого на ньому мученика і він віддав Богу свою святу душу. Церква згадуючи про цю подію в піснеспівах говорить: «Однаковими стражданнями з Божественним Учителем твоїм прославився блаженний і всемудрий Андрію… Тому благаємо тебе молися за нас повсякчасно» (9Пісня канону).  Дружина правителя Егеата Максиміла зняла тіло апостола Андрія з хреста і з почестями похоронила.

В 357 році мощі первозванного апостола Андрія були перенесені до храму Святих Апостолів в Константинополі, а після взяття міста хрестоносцями мощі святого апостола Андрія в 1208 році були перенесені в кафедральний храм Амальфі в Італії. За часів папи Пія ІІ чесна голова святого Андрія Первозванного була перенесена в собор святого апостола Петра в Римі.

На тому місці, де за переданням апостол Андрій встановив хрест, побудований храм, посвячений його імені, у вівтарній частині котрого знаходиться величезне зображення богонатхненного Апостола. Його погляд звернений на гору, він простягає руку до Києва, скрізь хмари пробивається яскравий промінь світла, що освітлює оточеного учнями апостола і хрест, який був встановлений на дніпровському пагорбі, поруч стоїть сивочолий слов’янин, який допомагав святому Андрієві в цьому святому ділі, а трохи віддалік діти, юні діви з довгими русявими косами і старші жінки, образ святого Андрія одухотворений і дихає мужністю. Іконописцю вдалося передати основне в характері ревного свідка Істини (Христа).

Будемо, дорогі брати і сестри, в міру наших можливостей, надіючись на Бога старатися наслідувати прекрасним рисам святого ісповідника і мученика Христового. Благаймо Господа, щоб за молитвами святого апостола Андрія, допоміг нам здобути такі ж прекрасні якості, котрими він наділив свого вірного учня і апостола Андрія.

свящ. Іван Голуб. Викладач ЛПБА