Не секрет, що в розпалюванні сепаратистських настроїв, окрім комуністів та регіоналів, помітну роль відіграли представники духовенства УПЦ. Її клірики не лише виступали з відповідними сепаратистськими проповідями, а й деякі з них брали безпосередню участь у бойових діях на боці проросійських сепаратистів. Сказати, що це були окремі непорозуміння, було б лукавством. Тим більше, що з боку керівництва УПЦ ми так і не почули чіткого засудження ні сепаратизму, ні тероризму. Деякі клірики цієї Церкви навіть сьогодні дозволяють собі демонструвати відверту підтримку терористів-сепаратистів. І це не обов’язково в Донбасі, який стікає кров’ю. Зовсім недавно в Київській області один зі священиків УПЦ закликав молитися за «ополченців» Донбасу, а його собрат на Житомирщині відмовився відспівувати вбитого воїна АТО, мотивуючи це тим, що той воював проти «наших братів». Навіть на Волині при негласній підтримці духовенства УПЦ проводяться «антивоєнні акції», на яких закликають любити Росію. А які чутки поширюються серед «низових активістів» цієї Церкви! Одна з останніх таких чуток — це те, що Порошенко — масон. Хоча нинішній Президент України — вірний УПЦ.
Так, серед духовенства УПЦ є священики, які стоять на проукраїнських позиціях. Але вони не мають підтримки з боку керівництва своєї Церкви. Радше — навпаки. Принаймні останні місяці засвідчують, що керівництво УПЦ чітко демонструє у своїй діяльності антиукраїнські тенденції.
Так, відразу після падіння Януковича місцеблюстителем Київської митрополії, власне, предстоятелем УПЦ, став Онуфрій (Березовський), який був відомий своїми антиукраїнськими заявами щодо Голодомору. Щоправда, він не належав до «яструбів»-українофобів, як деякі ієрархи УПЦ. Тому було сподівання, що Онуфрій проводитиме помірковану політику, принаймні зберігатиме баланс між проукраїнськими силами, які останнім часом концентрувалися навколо покійного предстоятеля Володимира (Сабодана), й силами проросійськими. Однак цього не сталося.
У принципі, можна ще зрозуміти «миротворчі» заяви владики Онуфрія, які йшли в унісон з подібними заявами московського Патріарха Кирила. Мовляв, треба досягти миру на Донбасі, порозумітися. Онуфрію аж ніяк не варто було сваритися зі своїм «шефом», Патріархом Кирилом. Бо останній має чимало важелів для впливу в УПЦ. Тому й Онуфрій демонстрував словесну підтримку московського церковного очільника.
Але якби справа обмежилася лише словесною підтримкою. 19 червня синод УПЦ під керівництвом Онуфрія здійснив своєрідний переворот. Зі своїх посад було усунуто діячів, яких можна вважати лідерами «українського лобі» в УПЦ. Це — митрополит Олександр (Дробинко), який очолював нагородний відділ і був особою, наближеною митрополита Володимира (Сабодана); Валентин Волинець, який керував юридичним відділом Київської митрополії й свого часу заблокував зміни в статуті УПЦ, котрі б дозволили посилити залежність цієї Церкви від Московського патріархату; архімандрит Віктор (Бедь), ректор Ужгородської богословської академії, відомий своїми проукраїнськими виступами.
Незадовго після цього «путчу» Онуфрій здійснив ще один показовий антиукраїнський крок — нагородив другим хрестом із прикрасами скандально відомого священика УПЦ Дмитра Сидора, якого 2012 року було засуджено за «русинський» сепаратизм. Отож Віктора (Бедя), який твердо захищав українство на Закарпатті, керівництво УПЦ переслідує; натомість Дмитра Сидора, який розпалює тут проросійські сепаратистські настрої, нагороджує. У цих двох фактах як у краплі води відбилася реальна політика нинішнього керівництва УПЦ. А про недавній лист Онуфрія до Президента Порошенка, де він бідкається, що українська армія переслідує кліриків УПЦ на Донбасі, й говорити нема чого!
Безперечно, владика Онуфрій претендує на роль Київського митрополита. Не виключаю, що названі антиукраїнські діяння здійснюються ним, щоб сподобатися московським господарям. Але Онуфрій має серйозного конкурента, який, очевидно, встиг заручитися підтримкою цих господарів. Це — митрополит Антоній (Паканич), нинішній керуючий справами УПЦ. Нещодавно телеканал «1+1» оприлюднив таку інформацію: владику Антонія підтримує олігарх російського походження Вадим Новинський, який зробився дияконом УПЦ. І вже зараз купуються голоси архієреїв на підтримку Антонія.
Загалом владика Антоній вибрав непогану тактику. Він тримається в тіні. Не робить ні проукраїнських, ні проросійських заяв. Ніби дотримується нейтралітету. Насправді це примарний нейтралітет. Достатньо відомі факти, що цей ієрарх мав чималу підтримку з боку Януковича. У планах останнього було поставити Антонія главою УПЦ. Чому колишній президент так довіряв Антонію? А можливо, й продовжує довіряти. І хтозна, чи не працюють зараз гроші Януковича на обрання Антонія?
Не беруся передбачати результати Архієрейського собору УПЦ, який відбудеться 13 серпня. Але якщо обрано буде Онуфрія чи Антонія, сподіватися, що ця Церква займе проукраїнську позицію, підтримає важку боротьбу українців з терористами-сепаратистами на Донеччині, а також зробить кроки до об’єднання православних церков в Україні, марна справа. Ця Церква й далі буде в сфері впливу Кремля та розбудовуватиме «Русскій мір».
Можна, звісно, сподіватися на чудо. На те, що УПЦ очолить предстоятель хоча б з поміркованою проукраїнською позицією. Але чудес не буває. А якщо вони трапляються, то їх готують. І дуже серйозно.
Петро Кралюк
http://www.day.kiev.ua/uk