Хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, і візьме хрест свій, та йде за Мною

Мт. 16:24

У ім’я Отця, і Сину, і Святого Духа.

Наприкінці третього тижня Великого Посту в центр храму виноситься Хрест Господній для загального поклоніння. І робиться це Церквою не лише для того, щоб нагадати про хресні страждання: ми будемо згадувати про них у Страсну седмицю. Церква робить це для того, щоб ми могли подумки порівняти своє життя, з тим життям, яку ми називаємо «несенням Хреста» і до якої нас закликав Христос.

Улюблені брати і сестри, давайте згадаймо, що Хрест – Це одна з найбільших святинь для християн, тому що саме на дереві Хресному здійснилася найбільша подія спасіння роду людського, саме на Хресті Господь Наш кров’ю Своєю обмив гріхи всіх людей, приносячи Себе в жертву за зневаги наші Його святій волі і божественним заповідям. Саме тому спогад про Хрест Христовий, поклоніння йому і цілування його становить для християнина найкраще розраду у всіх його скорботах і бідах та особливо обороняє від лукавих духів на всіх шляхах його духовного життя.

Наша Свята Православна Церква правдиво та сміливо стверджує вічні разючі істини: «Хрест – хранитель всього всесвіту, Хрест – окрасо Церкви, Хрест – царів держава , Хрест – вірних утвердження і демонів поразка», «Хрест – зброя непереможна»!

І ось, знаючи таку силу Животворящого Хреста Христового, сьогодні, коли ми пройшли половину шляху Великого Посту, коли сили подвижників слабшають і християни стомлюються, Православна Церква поклала традицію виносить Хрест на середину святого храму для поклоніння… Щоб кожний з нас, дивлячись на нього і прикладаючись до нього, черпав від цієї святині бадьорість духу і йшов далей на здійснення подвигу Великого Посту.

Але сьогодні наш час Великого Посту особливий… Наша Батьківщина зараз переживає важкий час, бо орди антихриста піднялися на нас і ворог топче нашу Богом дану землю, зневажає, ґвалтує, вбиває наших братів і сестер. Тому, особливе значення набувають слова сьогоднішнього Євангелія: «Хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, і візьме хрест свій, і за Мною йде» (Мк. 8:34). Ці слова звернуті до серця кожного з нас, вони б’ють дзвонами набату – закликаючи кожного українця, кожного православного християнина, піднятися на оборону Правди Христової. Вони закликають кожного з нас взяти «свій Хрест» – відповідальність за долю України, долю нашого Київського Православ’я…

Дивлячись на Розп’яття кожний мусить задати себе питання: «Чи достойно в ці тяжкі часи я несу свій хрест? Чи зміг я хоч у малому, своїм покаянням і постом, наблизитися в цьому до самопожертви Христа в своєму служінню Його Правді?»

Дорогі мої, нинішнє Євангеліє завершується словами: «Бо якщо хтось посоромиться Мене і Моїх слів у роді цьому перелюбному і грішному, того посоромиться і Син Людський, коли прийде у славі Отця Свого з ангелами святими» (Мк. 8:38). Тому, давайте жити і діяти так, щоб Христу не було соромно за нас, що, маючи в собі і образ безсмертного Бога, і можливість бути подібними Йому, так і не змогли осягнути, до чого вони покликані. Не змогли зрозуміти ту велич, для якої вони призначені. І розміняли дари Божі на дрібне і тлінне.

Тоді, давайте візьмемо свій хрест і, дивлячись  на Христа Розіп’ятого, сміло та жертовно підемо по шляху Його Правди. Хай кожний з нас зустріне Святе Христове Воскресіння з чистим серцем і просвітленим душею. А коли так станеться, що Батьківщина покличе нас, то будемо готові для цього духовно і будемо пам’ятати, що «Немає більше від тієї любові, як хто душу свою покладе за друзів своїх» (Ін. 15:13).

Хай благословить усіх нас Господь! Амінь

прот. Сергій Горбик

Хрестопоклонна неділя 2014 р. Б.