Слово хресне для загиблих безумство є, а для нас, що спасаємось, – сила Божа.
1 Кор. 1:18
У ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!
Істино, по слову Святого Апостола, дороги брати і сестри, вчора ми з вами зримо торкалися до цієї сили, ставши учасниками Воздвиження Хреста Господнього. Повз кожного з вас пропливло Животворяще Древо, винесене з Святого Святих, із земного неба, з вівтаря Господнього. Пропливло, і піднялося на висоту, і опустилося до землі, щоб знову піднятися, осіняючи всі сторони світу, щоб кожен побачив, зрозумів і відчув силу і владу цього великого знамення перемоги.
І ось сьогодні переможні спів лунає над усім світом: «Радуйся, Живоносний Хрест!» Які дивні слова, дорогі мої браття: знаряддя ганебної тортури приносить життя і радість. Виснаження і крайня убогість – народжують багатство дарів Духа Святого, і Древо Хресне стає Древом Райським і прикрашається таємними квітами, що випускають пахощі життя вічного. І з бездонної печалі Великої П’ятниці – засяє радість і світло Воскресіння Христового. Бо, улюблені мої, у Бога Любові зовсім особлива логіка. І слово про Хрест – для тих, хто гине є потворність, для іудеїв – спокуса, для еллінів – безумство. Бог перемагає силою любові до кінця, любов’ю жертовності, любов’ю хреста. І переможне знамення цієї безмірної любові Бога Трійці до світу – є Хрест. «Бо так полюбив Бог світ, що і Сина Свого Єдинородного дав на розп’яття».
Для нас, православних, споглядання жертовної любові наповнює душу любов’ю, подякою і торжеством – Воздвиженням Хреста в серцях наших. І, таким чином, Хрест є також переможне знамення любові нашої до Бога і братів наших. Їм, Хрестом, з натхненням сказати Отцю і своє слово у відповідь про хрест нашого життя: якщо можливо, нехай не буде ся страшна чаша хресних мук – нашою долею, але якщо неможливо – то нехай буде воля Твоя хресна на нас. Але пішли, Господи, силу і волю прийняти і понести Хрест. Зміцни нас серцем і вустами цілувати Хрест як самий дорогоцінний скарб, яким вводиш в сокровенне таїнство і досконалість Твоєї божественної Любові. Відкрий, Господи, серце наше, любов’ю Хреста Твого, даруй терпіння та мужність, до яких Ти закликаєш нас: «Терпінням вашим хрещеним спасайте душі ваші, і витерпить до кінця, в любові хрещеною, той спасеться».
Кожен з нас, дороги брати і сестри, з досвіду знає, що хрест має велику силу, і більшість християн бояться буквально на хвилину зняти з шиї хрест, щоб не позбавити себе його огороджувальної сили. Хрестом ми починаємо кожну молитву, і хрестом ми її закінчуємо. Хрестом ми осіняємо свою постіль перед тим, як відійти до сну. Хрестом ми освячуємо свої домівки, прикрашаємо священні облачення і храми. Хрест сам по собі чудово гарний, має досконалу форму, але не через свою краси він володіє такою силою, а тому, що на ньому був розіп’ятий Христос. Тому коли на душі у нас похмуро, а це буває від того, що демонська рать наганяє на нас зневіру, досить нам поглянути на Хрест Христовий і порівняти свою печаль з сумом Христа – і наша печаль здасться нам просто смішною в порівнянні з тією, яку Він носив у серце, бачачи наші гріхи. Коли у нас щось болить і нам важко переносити біль, досить подивитися на Хрест Христовий – і нам відразу стане соромно, що ми стогнемо і скиглимо від малих випробувань в порівнянні з тими випробуваннями, які Господь зазнав за нас. Коли ми залишилися одні і нам здається, що ми всіма кинуті, і в серці у нас туга, досить поглянути на Хрест Христовий – і нам стане соромно, тому що ми ніколи не буваємо одні, бо Господь сказав: «Я з вами по всі дні до кінця віку». Тобто тримаючи пам’ять про Хрест в своєму розумі, ми можемо жити, нічого не боячись.
Ми знаємо, що не людським вигадництвом увійшло в світ це чудове свято, що увібрала в собі три різночасових події історії Животворящого Древа, і не людськими зусиллями зберігається воно в світі вже протягом сімнадцяти століть. Це справа Божа, бо Хрест був даний Синові Отцем і був прийнятий від Нього. Любов Отця, спочивши на Сині Духом Святим, схована у темряві та мороці Гетсиманської ночі, як і у світлі Голгофського дня. Але вона сховалася заради Любові, торжествуючої у жертовності, що б через це засяяти в силі і славі своїй.
Сьогодні и щодня Христос кличе всіх нас – до вільного прийняття Хреста, його воздвиження. Через це жорстока доля стає вже власним жертвопринесенням, через відданість і покірність хрещеною волі Божій. Тоді приходить мир і радість в життя наше, Хрест вже не розтрощує нас, а оживляє і надихає, бо в ньому ми пізнаємо силу Любові Божої.
Тому велике духовне значення нинішнього торжества в тому, що саме життя наша повинне бути таким Воздвиженням для кожного з нас – його власного Хреста. Хрест дається кожному свій, у відповідь на його взяття, за словом Господа: «Візьми Хрест твій і йди за Мною, куди б я не пішов, до Гетсиманії, на Голгофу, в глибину пекельну». Цей наш Хрест є, перш за все, життєвий жереб, людська доля. Вона несе в собі радість і горе, натхнення і знемога, потреби й турботи, працю і позбавлення, хвороби і втрати, вмирання і воскресіння!
Все наше життя, улюблені мої, – є хресне сходження, що зводять до хресного кінця свого, до християнської кончини життя нашого. Доля наша дана нам, і ми залишаємося невільні в її обрання, але від нас вимагається подвиг віри до прийняття волі Божої, в її незбагненності і видимої часом суворості.
Ми живемо в світі страстей, хвороб і богоборчого нападу, тому часам нам здається, що сьогоднішнє наше життя особливо знемагає під Хрестом, що напади лукавого робляться нестерпними. З болем бачимо всі біди нашого народу і нашої багатостраждальної Батьківщині. Але одночасно мусимо бачить оком віри і любові, що чим важче Хрест – тим вище обрання, чим глибше страждання – тим прекрасніше слава, чим темніше і страшніше ніч – тим яскравіше сяють зірки на небі милосердя Божого.
Ця блаженна думка, про хресну долю і неминучу хресну перемогу, повинна засісти в нашому розумі, а через розум увійти і в наше серце, щоб ми не тільки чисто теоретично, розумом, а й серцем своїм взяли всю рятівну силу страждання. І ось перед нами на аналої найбільш повне втілення цієї ідеї, реально зримий нами Хрест, на якому – розп’ятий Людина і Бог Ісус Христос.
Так затвердимо ж, дорогі маї, наші думки і розум Животворящого силою Хреста Христового, скеруємо до нього побожно нашу увагу і найбільш у сьогоднішні день свята Воздвиження, вознесімо і прославимо Хрест в душах і тілах наших, перед обличчям Хреста в розчуленні сердець і в покорі духу, бо неможливо людині гідно прославити і незбагненну силу, і велич Хреста Господнього.
Поклонимося ж, брати і сестри, Хресту, будемо його Воздвигати духовно, з вірою і любов’ю, надією і покорою, з безповоротним бажанням відкинути себе в ім’я любові і приймати долі свої – як веління Божі. І тоді хрест наш стане знаменням перемоги духовної, радістю, подякою, торжеством. І ми з мучениками, і стародавніми і з нашими дорогими новомучениками і сповідниками Київського Православ’я, наповнимося нетлінного натхнення і заспіваймо: «Радуйся, Живоносний Хрест». Амін.
прот. Сергій Горбик
14/27 вересня 2013 р.Б.