Пам’ять 7 / 20 серпня

Був ченцем Києво-Печерського монастиря. На Смоленській кафедрі, ймовірно, був спадкоємцем єпископа Лазаря, бо розділив зі своєю паствою жахіття навали Батия. В описі Києво-Печерської Лаври про нього говориться: «Святий Меркурій, єпископ Смоленський, убитий Батиєм в 1347 році». Святитель, справою й словом прославивши Святу Трійцю в країні земних мандрів, тепер славить Її біля престолу Божого. Після блаженної кончини святого мощі чудесним образом припливли по Дніпру до Києва й були покладені в Ближні (св. Антонія) печери.

Тропар преподобному Меркурію Києво-Печерському, єпископові Смоленському, у Ближніх печерах, глас 8

Постом душу свою освітив ти, / а молитвами безперестанними серце своє зробив посудинам Святого Духа, / преподобний батько наш Меркурій. / Цим все військо вороже посоромив ти / і, як переможець правдивий, / нагороду одержав від Христа Бога. / Тому молися про порятунок душ наших.

Кондак преподобному Меркурієві Печерському, єпископові Смоленському, у Ближніх печерах, глас 8

Любов’ю до Христу наповнив душу свою, / преподобний отче наш Меркурій, / у печерному мороці світло порятунку знайшов ти, / і, як дитя вибране великих батьків Києво-Печерських Антонія й Феодосія, / разом з ними обитель райську успадкував. / Тепер з висоти її подивися на обитель земну, / у якій подвижником жив, / і молися за шануючих пам’ять твою.