Геополітика та міжнародні відносини безпосередньо пов’язані з богословськими поглядами та уявленнями, а часом і визначаються ними. Чергове підтвердження цьому – виступ прем’єр-міністра Ізраїлю Нетаньяху, який 4 лютого на спільній прес-конференції з президентом США Трампом у Білому домі підтвердив свою прихильність до старозавітного месіанізму, що визначає його геополітичне бачення нового Ізраїлю: інтерпретацію Божої обітниці і інтерпретацію Божої обітниці.

Слова Нетаньяху пролунали після заяви президента Трампа про те, що: «США візьмуть під контроль сектор Газа, і ми попрацюємо там, ми контролюватимемо його і відповідатимемо за демонтаж усіх небезпечних, нерозірваних бомб та іншої зброї на цій території, розрівняємо її і позбудемося зруйнованих будівель, вирівняємо все і створимо передумови для економічного розвитку, яке забезпечить необмежений регіон. Зробимо справжню справу, зробимо щось інше».

Якби не згадка президентом про виселення палестинців із Гази, у принципі можна було б сказати, що це чудова сформульована з боку США основа для міжнародної соціальної та гуманітарної допомоги безжально зруйнованому сектору Газа, де загинуло понад 100 000 палестинців. За оцінками наукового журналу Lancet, ця цифра навряд чи може бути названа остаточною, оскільки до неї не входять усі ті, хто зник безвісти чи отримав поранення і все ще бореться за своє життя.

Однак є дві деталі, які міг би вловити уважний слухач цих спільних заяв.

Перша полягає в тому, що президент від початку прямо сформулював свою політику щодо Гази і ясно дав зрозуміти, що близько 1,7 мільйона палестинців не можуть повернутися додому і жити в секторі Газа, а мають переїхати до сусідніх країн, таких як Єгипет та Йорданія. Проте ізраїльський прем’єр-міністр у своїй спочатку заявленій позиції, схоже, не збирався відразу однозначно підтримати концепцію президента Трампа і продовжував говорити про просте зачищення ХАМАСу та терористичних формувань. І лише коли журналісти запитали прем’єр-міністра Нетаньяху про те, як він ставиться до пропозиції Трампа щодо Гази, він прямо і однозначно погодився з ним, похваливши президента.

Друга деталь полягає в тому, що коли президент Трамп говорив про «робочі місця та житло для мешканців цього регіону», він, схоже, не мав на увазі корінне населення сектору Газа, яке, за його словами, не може там залишатися. І навіть Західний берег річки Йордан, схоже, очікує така сама доля переселення. Зі спільних заяв також стало ясно, що Трамп уявляє собі ізраїльську Середземноморську Рів’єру на тому самому місці, де до останнього часу палестинці жили в тісноті через тривалі проблеми з перенаселенням.

Руйнівне військове втручання

На тій же прес-конференції президент Трамп – цілком справедливо, на мій погляд, – чесно визнав і прямо констатував трагічний провал американської зовнішньої політики на Близькому Сході, який, як він красномовно заявив, коштував американському народу кілька трильйонів доларів та незліченних людських життів. Очевидно, що президент вирішив замінити руйнівні військові інтервенції США новим економічним наступом, який здійснюватиметься за допомогою гігантських інвестицій та програм реконструкції, які не мають прецедентів в історії.

Однак тут постає питання, пов’язане з тим, на що ми вказали на самому початку, як етичний і гуманітарний, так і богословський. Наскільки стійкою може бути модель обміну фундаментальних прав на землю та батьківщину на робочі місця та деякі економічні вигоди без участі корінних мешканців регіону? Як можуть США, які розділяють такі цінності, як свобода, лібералізм і базову цінність – віру в людину, поблажливо ставитися до фактичного вигнання корінного народу, так само стародавнього, як і євреї, і прямо виступати за це вигнання?

Крім того, війна між палестинцями та євреями – це громадянська братовбивча війна. Якщо звернутися до історії та передісторії, то навіть згідно з єврейською традицією та релігією, предком сьогоднішніх євреїв і всіх племен цього регіону є Ной, який залишив трьох нащадків – Сіма, Хама та Яфета, які стали трьома прабатьками основних рас людства – семітів, хамітів та іафетитів (європейські раси).

Далі, звідки випливає, що корінний народ, у даному випадку народ Ізраїлю, один із нащадків Ноя, має право поневолювати інші народи (також вимагають і заслуговують на батьківщину) більше, ніж ті, хто змушений назавжди залишити будинки своїх предків, у яких вони жили протягом багатьох тисячоліть? Адже і палестинці, і євреї є історично корінними жителями регіону, які мають однакові права. Пізніше сталося ототожнення релігії та нації, і з того часу єврейство ототожнюється з юдаїзмом.

Очевидно, що ці нові тенденції у Вашингтоні свідчать про зближення богословських, метафізичних та есхатологічних традицій, які, однак, мають конкретне історичне призначення та сенс і не можуть бути інтерпретовані надто широко:

З одного боку, знаходиться єврейський месіанізм з ідеєю грандіозного царства і всевладдя, що зберігає відданість Старому Завіту і претендує на визнання через ототожнення певної раси, нації та народу з божественним. З іншого боку, американське маніхейське («ми – добрі, решта – погані»), монофізитське (що заперечує співіснування різних природ — Бога і людини, греків і євреїв тощо) християнство, яке, не зумівши змістовно оновитись у світлі Нового Завіту, знаходить у єврейському месіанізмі Нетаньяху виправдання індивідуалістичному лібералізму в рамках постмодерного неоколоніального капіталізму.

Саме на Новому Завіті засновані такі культурні цінності, як повага до людської особистості, справедливість, рівність людей як індивідів та особистостей, а також спільне існування всіх людей у місті-республіці (πόλις).

Президент Трамп — людина, яка щиро прагне миру, і його бачення Близького Сходу могло б стати прикладом видатного американського внеску у розвиток демократії на Близькому Сході, якби палестинці знайшли своє місце та визнання насамперед як особистості в новому плані розвитку регіону. Однак йому слід бути обережним, щоб не асоціюватися з «глобальним Голокостом», який загрожує Близькому Сходу, якщо там не буде поваги до людського життя. Адже було передбачено, що на Близькому Сході відбудеться зіткнення всіх народів, якщо справедливість та повага до прав людини буде скасовано; якщо повернуться варварське ставлення до влади та одержимість владою.

Тому не можна допустити, щоб президент Трамп – в ім’я захисту демократії, заради якої він ризикував своїм життям у США, – сприяв знищенню демократії на Близькому Сході, проводячи згубну політику. Ту політику, яка, по суті, стала б повторенням Голокосту корінного населення Америки, здійсненого західноєвропейськими колонізаторами та Голокосту єврейського народу, викликаного європейським нацизмом.

Панайотіс Павлос, науковий співробітник філософського факультету Університету Осло (Норвегія), виконавець та викладач візантійської музики

Переклад українською мовою – «Київське Православ’я»