Пам’ять 23 березня / 5 квітня

Преподобний  Никон здійснював свій чернечий подвиг у ХІ столітті та був першим учнем і сподвижником преподобного Антонія (пам’ять 10 липня), засновника Києво-Печерської обителі, до якого прийшов, уже будучи ієреєм. Він постригав в обителі всіх нових ченців і в їх числі преподобного Феодосія Печерського (пам’ять 3 травня і 14 серпня). За постриг улюбленців великого князя Ізяслава – преподобних Варлама (пам’ять 19 листопада) і Єфрема (пам’ять 28 січня), святий Никон накликав на себе гнів князя, але сміливо відмовився переконувати нових ченців покинути монастир.

Коли в обителі зібралося багато братів, преподобний Никон побажав піти в самоту й мовчання. Дійшовши до Азовського моря, Никон полюбив усамітнене місце поблизу Тмутаракані (Тамань) і тут став жити. «Місце це, – говорить прп. Нестор, – благодаттю Божою розквітніло; великий Никон заснував тут церкву Пресвятої Богородиці, і створився великий монастир, який і понині зберігає схожість з Печерським монастирем ». Прп. Никон придбав у таманців високу повагу. Коли підступний Грек вбив доблесного князя Ростислава в 1065 р, таманці просили блаженного Никона відправитися їх послом до князя Святослава в Чернігів, щоб князь прислав до них сина свого Гліба на князювання. Никон погодився. Виконавши доручення в Чернігові, він відвідав Печерську обитель. Феодосій, пострижений прп. Никоном, а тепер ігумен Печерський, прийняв Никона з духовною радістю і глибокою повагою; великі подвижники при зустрічі попадали один одному в ноги, потім обнявшись довго плакали від радості побачення. Феодосій просив Никона не розлучатися з ним. Никон дав слово, влаштувавши справи в своєму монастирі, прийти в обитель Феодосія. Провівши князя Гліба в Тмутаракань, Никон зробив розпорядження у своїй обителі, і потім прибув до Києва. Феодосій надавав Никону саму шанобливу любов, брав його за отця.

Після його вертання в Києво-Печерську обитель, преподобний Феодосій надавав йому саму шанобливу любов як духовному отцю. За словами преподобного Нестора Літописця (пам’ять 27 жовтня), преподобний Феодосії, відлучаючись куди-небудь, доручав піклуванню преподобного Никона всю братію. Іноді він доручав преподобному Никону замість себе промовлять повчання братії.

Нерідко, коли преподобний Никон переплітав  книги, преподобний Феодосій сидів при ньому і пряв нитки, потрібні для переплету. Коли князь Святослав вигнав свого брата Ізяслава з Києва, преподобний Никон знову пішов у заснований ним монастир. Він повернувся при ігумені Стефані. Після відходу з Києво-Печерської обителі ігумена – преподобного Стефана (пам’ять 27 квітня), святий Никон був обраний ігуменом монастиря.

У 1083 році прийшли до Никона з Константинополя іконописці, найняті, як говорили вони, начальниками Печерської обителі Антонієм і Феодосієм. Никон, сказавши їм, що вже 10 років, як ці начальники померли, показав їм зображення Антонія і Феодосія. «Це вони самі, які найняли нас», – сказали іконописці. Тоді ж грецькі купці привезли мозаїку на прикрасу храму. Таким чином, під наглядом прп. Никона велика Печерська церква прикрашена була іконами і мозаїкою.

З управління братією преподобний Никон піклувався зберігати в точності все встановлене преподобним Феодосієм, і Господь благословив це старанність, дихаюче високим смиренністю. «Для першого тижня посту, – розповідає преподобний Нестор, – з причини особливого стриманості, преподобним отцем нашим Феодосієм встановлено було, щоб у п’ятницю пропонувалися добрим подвижникам самі чисті хліби і ще приготовлені з медом і маком». Так наказував виконувати і великий Никон. Але одного разу, коли Никон велів келарю приготувати хліби, келар «ослухався і збрехав, сказавши, що немає борошна для приготування таких хлібів. Бог не зневажив праці та молитви преподобних. Після святої літургії, коли всі йшли на пісний обід, привезли віз таких хлібів, звідки зовсім не очікували. Побачивши це, браття прославили Бога. Потім через два дні келар наказав (для недільного дня) спекти хліб з тієї муки, про яку колись сказав, що немає її. Пекарі, коли місили тісто і лили теплу воду, побачили жабу, що була в тій воді. Так було відкинуто те, що зроблено по непослуху». Блаженному Никону доводилося терпіти чимало бід від братії. І проти нього, як проти блаженного Стефана, повставали з гомоном і обуренням, але він втримався в обителі.

 Блаженний Никон після довгих і богоугодних подвигів мирно спочив 23 березня 1088, проживши не менше 86 років від роду. Похований був преподобний Никон в обителі ж Печерській, де і спочивають його нетлінні мощі. Переселившись духом в обителі Небесні, преподобний не залишив зовсім свого монастиря, бо багато чудес відбулося від мощів його. Разом з преподобним Антонієм і Феодосієм і блаженний Никон належить перед Престолом Троїстого Божества, і всі вони, як три світильники, просвіщати вічною славою, моляться і про нас, своїх дітей, як батьки. Мощі його понині спочивають в Антонієвих (Ближніх) печерах Києво-Печерської лаври.

 Тропар преподобного Никона, ігумена Києво-Печерського, глас 5

Лозою Христового винограду був ти, / у Богу блаженний Никон, / гронки приносячи Йому – чесноти твої, / і інших цьому вчив, / та їх приводив ти до Христа Бога, / Йому ж, молимо тебе, молися за душі наші.

Інший тропар преподобного Никона, ігумена Києво-Печерського, глас 1

Добрим ревнителем слухняності був ти, / преподобний Никон прославлений, / бо церкву дивну Пресвятої Богородиці / прекрасно оздобив ти. / Тому і ми, чада твої, з любов’ю співаємо тобі :/ слава Тому, хто дав тобі силу, / слава Тому, хто вінчав тебе, / слава Тому, хто дає тобою всім зцілення.

Кондак преподобного Никона, ігумена Києво-Печерського, глас 8

Третє світило печерне, / що проганяє тьму бісівську, / прославляємо тебе, мудрий, / і по гідності шануємо труди і подвиги твої, / бо прийняв турботу про стадо своє / і про прикрасу церковну, / співаємо тобі з ревністю так :/ радуйся, отче Никон, краса церковна.

Інший кондак преподобного Никона, ігумена Києво-Печерського, глас 4

Духовному твоєму наставнику, отче Никон, всіляко успадковував / і від нього настанови брав, / у всьому Христу скорився, / ченців ти був начальником і преподобних співмешканець, / з ними ж Христа Бога моли безперестанно про всіх нас.