Питання про взаємини філософії, науки та богослов’я невичерпне і стосується різних періодів часу. Наприклад, у Стародавній Греції ці три реальності, тобто філософія, наука та богослов’я ототожнювалися, а часом їх відокремлювали один від одного.

Це питання буде коротко викладено, оскільки воно стосується не лише відносин між ними, а й відносин між людьми, які працюють у цих галузях.

Стародавні греки ототожнювали філософію та науку як універсальне поняття, що охоплює окремі науки. Під терміном “філософія” Платон розумів інтелект, науку, бажання, мудрість і боголюбство (νόηση, τήν ἐπιστήμη, τήν ἐπιθυμία, τήν σοφία καί τήν θεοφιλία). За Арістотелем, філософія це дослідження і згодом пізнання сущого в собі. Фактично він розрізняв, в універсальному сенсі філософії математичний, природний та богословський. Так, Аристотель розглядав філософію як «мистецтво мистецтв і науку наук», а класифікуючи нарізно, він пише, що науки діляться на практичні, поетичні, теоретичні, а теоретичні поділяються на математичні, природні та богословські (Κωνσταντίνου Νιάρχι Α΄, Ἀθῆναι 2008, σελ.17).

Те, що спостерігається в давньогрецькій філософії, відрізняється від єврейського богослов’я, як ми це бачимо у Старому Завіті, де воно сповнене богоявлення, оскільки Бог був пророкам, праотцем, і вони говорили про Його славу. Бог, за пророками, є не вищою істотою, що містить у собі ідеї речей, а Особистий Бог, Господь Слави.

Пізніше, з втіленням Сина і Слова Божого, безтілесне Слово з’явилося в тілі і люди зрозуміли, що Бог це не вища безособова істота, а Господь Слави, є Слово, яке стало людиною, що прийняло тіло і жило в нас. А євангеліст Іоан сповідує: «І Слово стало тілом і мешкало з нами, і ми бачили славу Його, славу, як Єдинородного від Отця, повного благодаті та істини» (Ін. 1:14).

Звичайно, християнство, що поширилося на грецький світ, де панували погляди класичної метафізики і неоплатонізму, вступило в сильний конфлікт із дійсністю, що існувала тоді. Дві течії філософії та богослов’я прийшли у сильне зіткнення, оскільки філософи-богослови намагалися логічне зрозуміти вчення про Трійцю і впали в єресі. Потім отці IV століття висловлювали боговідвертий досвід пророків, апостолів та свій власний, використовуючи деякі терміни грецької філософії, надаючи їм нового змісту.

Таким чином, завдяки рішенням Вселенських Соборів стало зрозуміло, що одна справа – емпіричне, досвідчене богослов’я Церкви, інше – філософія, пов’язана з уявою та роздумом, та інша – наука, що досліджує створену реальність.

Однак на Заході, з ХІ по ХІІІ століття, філософія, наука та богослов’я знову ототожнювалися з так званим схоластичним богослов’ям. Вчені в останній час виступили проти такого ототожнення богослов’я, філософії та науки. Шляхом експериментів і спостережень вони відкинули метафізичного космоїдола, після того, як виявили, що у творі немає стійкості, як було б, якби всі істоти були копіями ідей або рухалися від першого до нерухомого. Таким чином, серед учених розвинулися різні течії, такі як атеїсти, які не цікавилися Богом, деїсти, які вірили в існування вищої істоти, що править світом, та агностики, які посилаються на невідомого Бога.

Однак три святителі (Григорій Богослов, Іоан Златоуст і Василь Великий), що жили у IV столітті н. е.., у середині, між богословами-філософами та богословами-схоластами, знали всі філософські та наукові течії свого часу. Насправді двоє з них, а саме Василь Великий і святий Григорій Богослов, вивчали в Афінах філософію у поєднанні з науками того часу, а святий Іоан Златоуст слухав уроки філософа Лівання, який пішов за софістами.

Деякі знали і філософію, і науки свого часу, хоч і відокремлювали їх від богослов’я. Вони розрізняли, що людське знання та філософське споглядання божественної істоти – це одне, а богослов’я – інше. Перші, тобто філософія та наука, зосереджені на логіці та уяві, а богослов’я – це одкровення Бога людині та обожнення людини через очищення, просвітництво та обожнення. Іншими словами, вони відокремили теологію від філософії та науки.

Митрополит Навпактській і св. Власія Єрофей (Влахос).

Переклад українською мовою – «Київське Православ’я»

Джерело: Ἱερὰ Μητρόπολη Ναυπάκτου καὶ Ἁγίου Βλασίου