Люди зазвичай борються за захист своїх прав у суспільстві, вони роблять усе, щоб отримати опору, яка допоможе їм почуватися в безпеці та нав’язувати іншим. Для цього включаються захисні і наступальні психічні механізми. Навпаки, рідкісні випадки, коли особа свідомо відмовляється від прав, привілеїв і повноважень, які їй належать. Одним із таких рідкісних і характерних випадків є апостол Павло, який у своєму першому посланні до Коринф’ян пише наступне:
«Чи не апостол я? Чи не вiльний я? Чи не бачив я Iсуса Христа, Господа нашого? Хiба не моє дiло ви у Господi? Якщо для iнших я не апостол, то для вас апостол; бо печать мого апостольства — ви у Господi. Ось мiй захист проти тих, що осуджують мене. Хiба ми не маємо влади їсти i пити? Хiба не маємо влади мати супутницею сестру — жiнку, як i iншi апостоли, i брати Господнi, i Кифа? Або один я та Варнава не маємо влади не трудитися? Який воїн служить коли-небудь на своєму утриманнi? Хто, насадивши виноград, не їсть плодiв його? Хто, пасучи стадо, не їсть молока вiд стада? Чи тiльки за людським мiркуванням я це кажу? Чи не те ж говорить i закон? Бо в Мойсеєвiм законi написано: «Hе зав’язуй рота волові, що молотить». Чи про волiв турбується Бог? Чи, звичайно, заради нас говориться? Так, для нас це написано; бо хто оре, повинен орати з надiєю, i хто молотить, повинен молотити з надiєю одержати те, чого чекає. Якщо ми посiяли у вас духовне, то чи велике те, коли пожнемо у вас тiлесне? Якщо iншi мають у вас владу, то чи не бiльше ми? Однак ми не користувалися цiєю владою, а все терпимо, щоб не поставити якоїсь перешкоди благовiстю Христовому» (1 Кор. 9:1-12)
До моралі часів апостола Павла належало, щоб творці Євангелія годувалися вірними, щоб вони могли присвятити себе місіонерській та проповідницькій праці, не відволікаючись від життєвих турбот. Це було право, в якому ніхто не міг відмовити їм. Це було справедливо і ґрунтувалося на Божому Законі. Дійсно, у Мойсеєвому законі написано: «Не зав’язуй рота волові, що молотить. Чи дбає Бог про волів? Чи те, що він каже, справді стосується нас? Звичайно, вони були написані для нас».
Проте апостол Павло добровільно відмовляється від цього привілею. «Однак ми не користувалися цiєю владою», — пише він у кінці абзацу. І думка про те, щоб хтось із християн не ставився до апостола як до професіонала, який знайшов легкий шлях до існування за рахунок інших, змушує його відмовлятися від будь-яких матеріальних пожертв. Він вважає за краще працювати власними руками, він і його співробітники, щоб не дати нікому привід для злих розрахунків і таким чином це прийде на шкоду поширенню Євангелія.
Справді зворушливий приклад внутрішньої свободи, який стає ще яскравішим і керівним, якщо подумати, наскільки людина нашого часу намагається отримати матеріальну вигоду з кожного свого вчинку, наскільки вона постійно націлена на будь-яку вигоду, на здобуття привілеїв і прав. Усе це – зразки несвободи та підпорядкування людини невизначеності, породженій існуванням зла в будь-якій формі у світі. Дари і блага, які любов Божа щедра пропонує людині, захоплюють і поневолюють її, роблять її в’язнем, тоді як вона повинна бути їх господарем і мати можливість у будь-який час від них відмовитися.
Свобода від будь-яких матеріальних надбань, прав чи привілеїв характерна для викупленої людини, тієї, яка прийняла дар хреста і воскресіння Христа, тієї, яка пов’язує свою впевненість і безпеку у світі не з хорошим соціальним становищем. тримається або через владу, яку вона застосовує над іншими, або через будь-що інше, що, очевидно, забезпечує її, але з Богом і з надією на майбутнє.
Звістка про свободу від мирських вимог і світських надбань була адресована апостолом Павлом Коринф’янам у певний момент їхнього життя, те ж саме адресовано сучасній людині: Вільна та людина, яка може в будь-який час відмовитися від того, що має, для вищої мети, яку не бентежить той факт, що вона її втрачає. Інакше вона стає рабом корупції, в’язнем фобії та незахищеності, характерними для невикупленої людини без Христа.
Іоанніс Каравідопулос (Ιωάννης Καραβιδόπουλος), професор теології
Переклад українською мовою – «Київське Православ’я»
Джерело: Orthodoxia Info