Деякі православні юрисдикції, що прийшли в Африку останніми роками, створили церковні громади та «монастирі» з тими «кліриками», яких православна місія з різних причин вигнала [1] з місцеві єпархії Олександрійського патріархату. Тож цілком природно, що ці структури протестантським способом розділяються на незліченну кількість самопроголошених православних громад.
Тому ці роздроблені структури знаходять привід приєднатися до канонічних церковних структур Московського Патріархату. Звісно, досі невідомо, за якими критеріями і на яких умовах були прийняті ці структури. Чи будуть вони висвячені знову? Чи їх приймуть у існуючому сані? За яким канонічним статусом?
Судячи з подібних дій Московського Патріархату в минулому, буде використана явна ікономія, підкріплена деякий час їхніми внутрішніми причинами, по суті незрозумілими, як і завжди.
Водночас, враховуючи недосвідченість африканського менталітету з боку т.зв «Africa Corp», яка реалізувала план «Африка», передбачаючи марний рух російського богословського арсеналу, який досі використовувався як пропаганда проти Вселенського патріархату на знак визнання автокефалії Української церкви. Я також передчуваю падіння генералів. Тут «Ромель» [2] зазнав поразки в Африці з однією з найбільш дисциплінованих однодумною армій у світі.
Щасливі ті, хто вирішить відтепер захистити докторську дисертацію про російську операцію…
Примітки:
1. Православна місія – грецька православна місіонерська організація, яка поширює Євангеліє серед неправославних народів, будує храми, монастирі, школи, сирітські будинки, лікарні, криниці для навчання, зцілення, катехизації та життя нових православних християн з Африки, Азії та Океанії.
2. Ервін Йохам Ойген Роммель (15 листопада 1891 — 14 жовтня 1944) — один із найвідоміших німецьких генералів Другої світової війни. Він командир німецького африканського корпусу і отримав прізвисько «Лис пустелі» за свої вмілі військові дії в Північній Африці. Пізніше він командував німецькими військами проти вторгнення союзників до Ла-Маншу в Нормандії, і багато хто вважав його найвправнішим командиром у битвах у пустелі Другої світової війни.
Військові успіхи Роммеля принесли йому повагу не тільки в німецькій армії та з боку Адольфа Гітлера, але навіть серед ворожих військ Співдружності націй у північно-африканській кампанії. Після розгрому сил Осі в Північній Африці очолив оборону окупованої Франції. 20 липня 1944 року його визнали винним у підготовці замаху на Гітлера і змушений був вибирати між судом із наслідками для його родини чи самогубством. За даними Вікіпедії, він покінчив життя самогубством 14 жовтня 1944 року.
митрополит Камерунський Григорій (Стергіу).
Переклад українською мовою – «Київське Православ’я»