Знаєте, як відзначали свято Водохреща запорозькі козаки? Думаєте, роздягались і пірнали у мороз в ополонки? Ні! Пірнання у ополонку на свято Богоявлення не є і ніколи раніше не було українською християнською традицією.

Наші предки в мороз не пірнали в ополонки, а тим паче не роздягалися в присутності священиків і не бруднили щойно освячену воду (яку після освячення набирали, щоб пити, а не купатись). Про такий ритуал ми не знайдемо в серйозних наукових дослідженнях українських релігійних традицій… Історично відомо, що освячувалися ці джерела або ставки, з яких брали воду виключно для приготування їжі або церковного вжитку. Навіть води річок освячувалися вище місця, де прали білизну або купалися.

Картина Бориса Кустодієва «Хрещенське водосвяття», 1921 р.

Підміна понять, а ліпше казати постсовковське спотворенням наших багатовікових національно-релігійних традицій, розпочалася у 30-х роках ХХ ст., коли для дискредитації свята Богоявлення почали вживати культуру «моржів», «закалювання», яка походить з суто російської традиції пиряти після лазні в сніг або полонку. В Україні ця мода з’явилася масова у кінці 80-х – початку 90-х рр., як певна форма радянської атеїстичної протидії шанобливому ставленню до освяченої води. Завдяки деяким прорадянським політикам і ЗМІ, цей атеїстичний звичай був нам нав’язаний під виглядом «багатовікової народної традиції». В результаті «моржівство» стало підмінювати сенс і зміст великого християнського свята, перетворившись на якийсь безглуздий ритуал, який більше схожий на язичництво, аніж на християнство.

На приклад, Кому цікаво, ось цитата, як атеїстично-комуністичні пропагандисти в радянські часи свідомо намагалися підмінити свято Водохреща моржівськими купаннями: «Зимнее купание, а также окунание в прорубь на т.н. религиозный «праздник крещения», кроме чисто практической замены его содержания на атеистическую традицию праздника зимнего закаливания, подрывает уважительное отношение к «святой воде» ….» (Див.: Методические указания для лекторов по атеистической пропаганде. Мн., 1982. стор. 23).

Пропоную познайомитись із описом, як насправді відзначали свято Богоявлення українські козаки на Запорозькій Січі. Це спогади старого запорожця Микити Коржа, які колись в ХІХ ст. записано з вуст очевидця в працях історика козацтва проф. Д. Яворницького та ін. Так от, зі спогадів Микити Коржа ми дізнаємось, що кожного нового року на свято Водохреща у цей день із самого ранку на Запорозькій Січі «всі козаки, піхота, артилерія й кавалерія, збиралися на площі перед церквою і стояли тут рядами по куренях, без шапок, до завершення богослужіння; всі одягали найкращий одяг, озброювалися найкращою зброєю; над кожним куренем майоріли особливі розмальовані прапори, котрі тримали хорунжі, сидячі на гарячих, чудово прибраних конях. Після закінчення Божественної Літургії з церкви виходив настоятель із хрестом у руці, за ним парами йшли ієромонахи з євангеліями, іконами, у дорогому одязі; за духовенством злагоджено, рядами, з хоругвами та важкими гарматами ступали козаки; за козаками – маси простого люду, і всі разом висипали на середину Дніпра, на Йордан. Тут усі ставали шеренгами й слухали службу Божу. Коли архімандрит уперше занурював хрест у воду, козаки одночасно гримали таким залпом, що від того удару аж земля стогнала. А глядачів укривав густий дим, мов пітьма… Заспокоївшись на кілька хвилин, поки розвіювався дим, а настоятель ще раз занурював хрест у воду, козаки знов стріляли, цього разу скільки кому заманеться».

Як бачимо, жодного роздягання і пірнання в ополонку. А у козаків здоров’я і міці було побільше нашого )) Але навіть у них не виникало думки в мороз пірнати в ополонку без будь-якої потреби )) Тож шануймо справжні національні традиції! І не спотворюймо їх радянскими новодєлами… Принаймні, якщо хтось хоче задля оздоровлення поморжувати, то це не обов’язково перетворювати на якийсь безглуздий шабаш у день великого християнського свята…

Ну а політикам краще демонструвати реальні справи, а не оголені частини свого тіла перед телекамерами… Такий піар на виборах не допоможе ))

Богоявлення в Лиде (Білорусь) (1919 - 1939 рр.).

P.S. В давнину у наших пращурів не було водопровідних кранів у хатах )) тому на Богоявлення святу воду після освячення набирали з ополонки, щоб пити потім хрещенську святу воду цілий рік, а тому не бруднили її купаннями. Більше того, в народних звичаях не прийнято було після Водохреща цілий тиждень навіть прати у освячених хрещенських джерелах та ополонках, щоб не забруднити святої води. Це якщо про релігійні традиції, а не моржівство. Отже освячення води в водоканалах – це також наруга, бо ця вода поступає і в каналізацію, і для миття (прання). А так пірнайте на здоров’я хоч кожен день))

Сepгій Шyмило, диpeктор Мiжнapoдного iнcтитyту aфoнcької cпaдщини.