Сила Церкви в ці важкі і непередбачувані дні та години, які переживає людство через невидимого ворога – коронавірусу, не перебуває в геройстві тих, хто вважає, що їм самім нічого не загрожує і вони не становлять загрози для оточуючих, коли товпляться в храмах. Христос не піддався другої спокусі показати свою силу, падаючи вниз з найвищої точки храму Соломона, але відповів: «Не спокушай Господа Бога твого».

Сила Церкви буде бачною, коли її діти, керуючись турботою про здоров’я світу, не йдуть до церкви в цей критичний час, а сидять вдома з молитвою. Що може бути більш зворушливим, ніж бачити всіх членів сім’ї на колінах у спільній молитві за спасіння світу?

Сила Церкви проявиться в кількості домашніх церков, що діють в кожній парафії. У тому, скільки християн моляться за вказівкою Господа «у внутрішній кімнаті» та продовжують чернечу традицію келійною молитви. Дуже корисно згадати силу молитви домашньої церкви «Марії, матері Іоана, званого Марком» (Діян. 12:12) в Єрусалимі, що звільнила з в’язниці закованого у кайдани апостола Петра.

Сила Церкви буде бачною, якщо є віруючі, які прагнуть часто причащатися Святих Таємниць в період Великого Посту і не тільки, але з любові до громади терплять такі позбавлення. Згадаймо, що в минулі часи ченці йшли зі своїх монастирів на початку Великого Посту і залишалися в молитві і подвиг в глибині пустелі, повертаючись в свої монастирі в Лазарову суботу, щоб причаститися в Вербну неділю і всім разом зустріти Страсний тиждень і Великдень. Скільки подвижників, позбавлених Святого Причастя, стали святими? Скільки жіночих монастирів через брак священиків не мають можливості постійно вести життя в таїнствах?

Сила Церкви покаже себе, якщо її члени готові добровільно допомогти потреб своїх побратимів. У подібних складних ситуації Церква завжди організовувала благодійну допомогу за допомогою духовенства, ченців та мирян.

Наведений нижче приклад з життя стародавньої Церкви дуже повчальний і для сьогоднішніх християн. В Олександрії в IV столітті з’явилася жахлива чума, і багато хто помер. У місті розігрувалися жахливі сцени. Люди з переляку кидали своїх родичів і тікали в гори і пустелі, щоб врятуватися. Тоді, пише церковний історик, сталося диво. У місті з’явилися … ангели! Міські християни, як ангели, доглядали за хворими, незважаючи на заразу. І сталося так, що хворі одужали, і деякі християни-ангели померли від цієї хвороби. Це свідчення сили Церкви. Жертва в ім’я народу! Така православна моральність. Цю церковну традицію організації благодійності та соціального забезпечення ми перейняли від Стародавньої Церкви і наших візантійських предків.

І сьогодні люди Церкви повинні стати прикладом для наслідування. У той час як деякі не дотримуються обмежувальні заходи уряду в зв’язку з пандемією і здійснюють зухвалі і безвідповідальні дії щодо наших побратимів, думаючи, що скорочення робочих годин – це відмінна можливість розважитися, і бродять по вулицях, парках і набережних, християни, навпаки, дадуть приклад, сидячи вдома і молячись зі скорботою і покаянням за весь світ. Така цілюща сила Церкви.

Світлого Христового Воскресіння!

+ Амвросій (Зографос), митрополит Корейський і екзарх Японії Константинопольського Патріархату, професор грецької мови в університеті іноземних мов Хангук.

Переклад українською мовою – «Київське Православ’я»