Незважаючи на те, що Апокаліпсис багато хто вважає книгою Святого Письма, безпосередньо присвяченій антихристу та його приходу, слова «антихрист» ми не знайдемо ні на одній зі сторінок цієї книги.
У всьому Святому Письмі слово «антихрист» зустрічається лише в чотирьох рядках перших двох Послань євангеліста Іоана: 1 Ін: 2:18 (двічі), 2:22, 4:3, 2 Ін: 1:7.
З біблійних алюзій стає ясно, що антихрист – це особистість, а не стан або положення.
У першому уривку (1 Ін. 2:18), де слово «антихрист» вживається два рази, присутній поділ на одного майбутнього антихриста і на багатьох антихристів, які, згідно з святим Іоаном Богословом, вже існували в кінці I століття після пришестя Христа, коли Іоан писав своє послання.
На початку цього уривка святий Іоан говорить про останні часи світу, підкреслюючи, що «останній час» вже настав. Автор приходить до цього переконання на підставі того критерію, що незважаючи на те, що в ту епоху існувало багато людей, які мали риси антихриста, заперечують Христа, справжній антихрист ще не з’явився на землі. Якщо говорити точніше, антихрист – це людина, що випереджає друге пришестя Господа, який спробує захопити за собою навіть обраних, у той час як «багато антихристів» – це єретики, що своїм вченням викривляють слово істини та вводять віруючих в оману.
Уже в новозавітну епоху з’явилися перші єресі. Святий Іриней, єпископ міста Ліон у Франції, повідомляє нам про єретика Керінфу, який, по всій видимості, є метою послання святого Іоана. Керінф розділив Ісуса і Христа. Ісус об’єднався з Христом тільки в момент прийняття хрещення. Він відділив Бога-творця від істинного Бога. На хресті помер не Христос, але людина Ісус. У творах святого Іринея ми бачимо, що святий Іоан мав чітке уявлення про єретичному вченні Керінфа і цілком відкидав його.
Таким чином, святий Іоан у своєму Першому посланні (1 Ін. 2:22) пише, що відрікається Отця і Сина є антихристом. Крім того, в наступній 23-й рядку Іоан підкреслює, що той, хто відкидає Сина (як це робить Керінф), тим самим відкидає і Отця. Потім святий Іоан наставляє адресатів і читачів послання, закликаючи їх перебувати в тому, що їм було дано, і не зраджувати тому, чому вони були навчені.
З того, що ми читаємо в Посланні, ми переконуємося, що інтерес автора зосереджується не на одному антихристі, який не є центром його Послання, але на багатьох антихристах, які деформують слово і волю Бога. «Це я написав вам про тих, хто обманює вас», – говорить він в 26-му рядку 2-го розділу, так позначаючи свою мету.
Третє і заключне посилання в Першому посланні щодо розглянутої нами теми знаходиться в 3-му рядку 4-го розділу. Цей розділ починається з розмови про псевдопророків – проблеми, що мучить перших християн.
Святий Іоан закликає християн не вірити всім проповідникам, але аналізувати сказане ними. Тут він вводить іншу тему, яка хвилювала Церкву того часу: той дух, який не визнає, що Христос прийняв справжню людську плоть, той не від Бога, а значить, ми повинні його уникати. Закінчуючи цю думку, Іоан підкреслює, що дух, який не визнає у Христі досконалої людини, вважаючи, що її страждання були справжніми, також є «дух антихриста». Завершуючи цю тему, святий пише, що дух, який прагне перекрутити вчення Христа та спростувати Його спасительне слово, насправді є духом антихриста. З цієї причини християни повинні бути пильні у відношенні цього.
Автор Послання розділяє людей Церкви на «людей від Бога» і на дітей антихриста, які підпорядковані його волі, служать йому і славлять його.
4-й розділ завершує розлога розмова про любов, яка закінчує тему єретичних навчань, що створили серйозні проблеми в Церкві I століття.
Підводячи підсумки, ми можемо сказати наступне:
1. Антихрист – це конкретна людина, яка з’явиться в останні часи.
2. За часів святого Іоана існувало безліч антихристів, які заперечували справжність втілення і хресної жертви Христа.
3. Заперечення істини являє собою дуже важливу проблему в житті віруючого, бо це руйнує його відносини з Богом.
4. Щоб не потрапити в пастки лукавого, нам необхідні увага, серйозність і любов.
Афанасій Мустакіс, теолог
Переклад українською мовою – «Київське Православ’я»