- Титульна сторінка четвертенського «Псалтиря» (« Пам’ятки книжкового мистецтва: каталог стародруків, виданих на Україні / Я. П. Запаско, Я. Д. Ісаєвич. – Львів: Вища школа, 1981. – 136 с. : іл. Кн. 1. ст. 44)
«Псалтир» вийшов у XVII столітті при монастирі, патроном якого був князь Григорій Четвертинський. У ті часи книгодрукування було доступне тільки дуже заможним і впливовим представникам шляхти.
У матеріалі дізнаєтеся, чому князь, який мав усе, підтримував релігію і освіту.
МІСТЕЧКО СТАРА ЧЕТВЕРТНЯ
Сучасне село Четвертня Маневицького району у першій половині XVII століття було середнім для того часу урбанізованим приватновласницьким поселенням, тобто містечком і називалося Стара Четвертня. Воно розташувалося на правому березі Стиру, рукави якого утворювали чимало островів.
За подимним реєстром від 1629 року у містечку нараховувалось 214 димів, а ще 43 – у присілку Залюбеч, який тепер у складі села. Сучасні науковці визначають так званий «коефіцієнт диму», за допомогою якого можна приблизно порахувати кількість населення. Тож виглядає, що у Старій Четвертні тоді проживало в межах 1,5-2 тисячі жителів.
Власники містечка князі Збаразькі у 1608 році продали Стару Четвертню князю Григорію Остафійовичу Четвертинському, який у 1638-1651 роках був луцьким підкоморієм, тобто головою станового шляхетського суду. З новим власноком Четвертні починається, як сказали би нині, карколомний злет. Містечко стає стає справжнім духовним центром.
ПРАВОСЛАВНИЙ СУПЕРКНЯЗЬ
- Відбиток печатки кн. Григорія Четвертинського 1628 р. (Однороженко О. До історії української генеалогії та геральдики : княжі роди ХІV – XVII ст. // Генеалогічні записки. – Л., 2008. – ст. 9)
Четвертинський увійшов в історію як активний протектор «людей грецької віри» у Речі Посполитій, був членом Луцького та Люблінського православних братств, у складних умовах всіляко сприяв освітнім ініціативам. Петро Могила у своєму заповіті назвав його ім’я серед опікунів Києво-Могилянської колегії. Князь підтримував зв’язки з ректором Замойської академії Василем Рудомичем. Також він був поручителем Анни Гойської, при заснувані Гощанської колегії. А ще відомо, що від 1642 року планував заснувати школу у родовому гнізді – Старій Четвертні.
Григорій Четвертинський у 1618 разом з тіткою Марією Гулевичівною фундує жіночий Пречистинський монастир на острові «Великий» (один із островів, які утворює Стир поряд зі Старою Четвернею) Першим ігуменом у ньому стає Герасим Угорницький – учень святого Іова Манявського (Княгиницького).
Князь виступає донатором і чоловічого Четвертенського Преображенського монастиря, у 1619 фундушем забезпечує його угіддями, підданими, правом помолу у млинах, ловлею риби та іншим.
ОСЕРЕДОК ІНТЕЛЕКТУАЛІВ
- Пророк і псалмоспівець Давид. Псалтир. Четвертня, 1625 (Грушевський Михайло Сергійович. Твори : у 50 т. Т.23. – К., 2014. ст. 190)
Традиційно монастирі у цей час були осередками духовного просвітництва та культури. При них діяли школи, рукописні скрипторії, перекладацькі гуртки, шпиталі. Четвертенська чоловіча обитель не була винятком.
Відомі переписані у Четвертні Тетроєвангеліє (ХV – XVI ст.) з інтерполяціями розмовної мови, список віленського Апостола Франциска Скорини (1597 р.), Патерик (1619 р.). У першій половині XVII ст. його насельниками були високосвічені Єзикіїль Курцевич та Афанасій Китайчич.
Саме сюди у 1624 році князь Григорій запросив мандрівних друкарів – ієромонаха Павла Домжива-Лютковича Телицю та ієродиякона Сильвестра зі своєю пересувною типографією. Ієромонах Павло (? – 1634) – активний полеміст, за його участі у 1610 р. вийшов славнозвісний «Тренос», деякі його друки вийшли з вкрапленнями народної мови.
27 липня 1625 року у Четвертні вони видали «Псалтир» та почали підготовку до видання «Часослову», який побачив світ 1629 року у поселенні Чорна поблизу Гощі.
Так, четвертинський «Псалтир» увійшов в історію як перший стародрук в сучасних адміністративних рамках Волинської області.
ЧЕТВЕРТИНСЬКИМ СТАРОДРУКОМ ВОЛОДІЄ РОСІЯ
Книга «Псалтир» на 244 аркушах, містить гравюри: форта, герб Григорія Четвертинського (зворот титулульного аркушу), заставки, кінцівки, виливні прикраси, сторінки в лінійних рамках, дві ілюстрації з двох дощок.
Після присвяти князю Григорію – коротка примітка про те, що видання появилося за посильної підтримки ігумена Загорівського монастиря Різдва Пресвятої Богородиці Захарія та його ченців. Не виключено, що згаданий ігумен ніхто інший як Захарія Каленикович Струпинський – пізніше згаданий під 1633 роком намісник у Четвертенській обителі, член Луцького Хрестовоздвиженського братства.
Дослідник Ігор Мицько помилково вважав Струпинського ілюстратором видань (ототожнюючи його з гравером Захарієм, котрий працював над одним із замовлень Григорія Четвертинського). Напевно, певну допомогу у підготовці видань надали іноки місцевої обителі, які знались на книжній справі (під 1619 р. згадується переписувач книг ієродиякон Ісайя). Історик-краєзнавецьВолодимир Рожко обстоював цілком неймовірну гіпотезу про використання паперу з місцевої папірні на річці Сушиця (сучасна назва річки Папірня). Проте існування самої майстерні по виготовленню паперу потребує документального підтвердження.
«Псалтир» вийшов, напевно, невеликим тиражем і відомий лише у двох примірниках, які нині зберігаються на території Російської Федерації: один – у Російській Державній Бібліотеці (Москва), другий – у Державній Бібліотеці ім. М.Є. Салтикова-Щедріна (Санкт – Петербург).
Володимир Гапонюк