+ Варфоломій
Божим милосердям архієпископ Константинополя – Нового Риму і Вселенський Патріарх
До повноти Церкви: благодать, мир та милосердя
Від Творця Все, нашого Господа Бога і Спасителя Ісуса Христа
Улюблені брати і сестри у Господі,
Пройшло двадцять дев’ять років з того моменту, як Церква Матір встановила свято індикту як «День захисту навколишнього середовища». Протягом цього часу Вселенський Патріархат надихнув і започаткував різні заходи, які принесли багато плодів і підкреслили духовні і екологічні ресурси нашої православної традиції.
Екологічні ініціативи Екуменічного Патріархату забезпечили стимул для богослов’я демонструвати екологічні принципи християнської антропології та космології, а також популяризувати правду про те, що ніяке бачення шляху людства через історію не має ніякого значення, якщо воно не включає також очікування світ, який функціонує як справжній «дім» (oikos) для людства, особливо у той час, коли постійна та зростаюча загроза навколишньому середовищу загрожує можливістю глобального екологічного знищення. Ця еволюція є наслідком конкретного вибору економічного, технологічного та соціального розвитку, який не поважає ні цінності людини, ні святості природи. Неможливо дійсно піклуватися про людей, одночасно знищуючи природне середовище як основу життя, суттєво підриваючи майбутнє людства.
Хоча, ми не вважаємо за доцільне судити сучасну цивілізацію на підставі критеріїв, пов’язаних із гріхом, ми хочемо підкреслити, що руйнування природного середовища у нашому часі пов’язане з людським повстанням проти природи та нашим домінуючим ставленням до навколишнього середовища, а також з моделлю евдемонізму або розпорядження жадібності як загальним ставлення до життя. Як некоректно є вірити в те, що в минулому все було краще, так само неможливо закрити очі на те, що відбувається сьогодні. Майбутнє не належить людству, коли воно наполегливо переслідує штучне задоволення і шукає все нові задоволення – живе у егоїстичному і провокаційному марнотратстві, ігноруючи інших або несправедливо експлуатуючи вразливих. Майбутнє належить праведному правосуддю та милосердю любові, культурі солідарності та поваги до цілісності творіння.
Цей етос і культура збереглися в божественній і людській церковній традиції Православ’я. Сакраментальне та віддане життя Церкви переживає і виражає євхаристійне бачення, підхід та використання творіння. Такі відносини зі світом несумісні з кожною формою інтроверсії та байдужості до творіння – з кожною формою дуалізму, що відокремлює матерію від духу і підриває матеріальне творення. Навпаки, євхаристичний досвід сприймає та заохочує віруючих до природоохоронних дій у світі. У цьому дусі, Святий і Великий Собор Православної Церкви підкреслював, що «У таїнствах Церкви утверджується творіння, а людина зміцнюється, щоб служити його економом, хранителем та «ієреєм», приносячи його зі славослів’ям Творця» (Енцикліка, п. 14). Кожна форма зловживання і руйнування творіння, а також перетворення його в об’єкт експлуатації, являє собою спотворення духу християнської Євангелії. Не випадково, що Православна Церква характеризувалася як екологічний вираз християнства, оскільки саме Церква зберегла Святу Євхаристію в основі його буття.
Отже, екологічні ініціативи Вселенського Патріархату не просто розроблялись у відповідь або як реакція на сучасну безпрецедентну екологічну кризу, але як вираження життя Церкви, продовження євхаристичного етосу у відношенні віруючого до природи. Ця природжена екологічна свідомість Церкви була сміливо і успішно проголошена перед сучасною загрозою для природного середовища. Життя Православної Церкви – це екологія, відчутна і непорушна повага до природного середовища. Церква – це подія причастя, перемога над гріхом і смертю, а також над самолюбством та самоцентричністю – всім тим, що є причиною екологічного спустошення. Православний віруючий не може залишатися байдужим до екологічної кризи. Створення догляду та охорони навколишнього середовища – це поширення і проповідь нашої православної віри та євхаристійного етосу.
Зрозуміло, що для того, щоб сприяти ефективному вирішенню екологічної проблеми, з якою ми стикаємося, Церква визнає та досліджує відповідні питання. Ми всі знаємо, що найбільшою загрозою для нашого світу сьогодні є зміна клімату та його руйнівні наслідки навіть для нашого виживання на планеті. Ця тема була найголовнішою на 9-му екологічному симпозіумі під назвою «На шляху до зеленої Аттики: збереження планети та захист її людей», організованим у червні Вселенським Патріархатом на Грецьких Сардонічних островах Спецес та Гідри. На жаль, недавні руйнівні пожежі в Аттиці та майбутні наслідки цього величезного руйнування навколишнього середовища є трагічним підтвердженням поглядів учасників симпозіуму на ступінь екологічної загрози.
Преподобні ієрархи та улюблені діти у Господі,
Екологічна культура православної віри – це реалізація її євхаристійного бачення творіння, узагальнено та виражене в церковному житті та практиці. Це вічне послання православної церкви з питання екології. Церква проповідує та проголошує «ті самі речі» «у всі часи» згідно з нестримними словами її Засновника, що «небо та земля пройдуть, але мої слова не пройдуть» (Лк 21:33). Дотримуючись цій традиції, Матірна Церква закликає свої Архтєпархії та Митрополії, а також її парафії та монастирі по всьому світу, розвивати ініціативи, координувати проекти, організовувати конференції та заходи, що сприяють екологічній обізнаності та чутливості, щоб наші вірні могли усвідомити що захист природного середовища є духовною відповідальністю кожного з нас. Нагальна проблема зміни клімату, а також її причини та наслідки для нашої планети та побуту, дають можливість вступити у діалог, заснований на принципах богословської екології, але також приводом до конкретних практичних зусиль. Важливо, щоб ви розпочали дії на місцевому рівні. Парафія являє собою клітку церковного життя як місця особистої присутності та свідка, спілкування та співпраці – живого співтовариства поклоніння та служіння.
Особлива увага також повинна бути спрямована на організацію навчально-освітніх програм, орієнтованих на Христа, для нашої молоді, з метою виховання екологічного етосу. Церковне вчення повинно надихати у своїх душах повагу до творіння бо «це добре» (Бут. 1:25), заохочуючи їх захищати та сприяти створенню догляду та захисту, визвольну істину простоти та економічності, а також євхаристичний та аскетичний етос поділу і жертви. Надзвичайно важливо, щоб молоді чоловіки та жінки визнали свою відповідальність за практичне здійснення екологічних наслідків нашої віри, одночасно ознайомившись із виразним внеском Екуменічного Патріархату у збереження природного середовища.
На закінчення, ми бажаємо всім вам благословенного церковного року та великої користі у вашій духовній боротьбі, закликаючи на вас життєдайну благодать і безмежну милість дару всіх доброго, наш Господь, Бог і Спаситель Ісус Христос, Піонер і Виконавець нашої віри, через заступництво Панагії Памхакарістос, чию почесну ікону, священну реліквію всіх православних людей, ми шанобливо і покірно вшановуємо сьогодні.
Патріарх Константинопольський Варфоломій
1 вересня 2018 р.