27 липня / 9 серпня
Святі рівноапостольні Климент, Наум, Сава, Горазд і Ангеляр, слов’яни за походженням, були учнями святих рівноапостольних Мефодія і Кирила, учителів словенських, і допомагали святим братам в справі освіти слов’янського народу і в їх боротьбі проти латинських проповідників за утвердження Православ’я в Моравії. Після кончини святителя Мефодія (+6 квітня 885 р), за його благословенням наступником, на Моравській кафедрі став святий Горазд, уродженець Моравії і найбільш досвідчений з учнів святителя, який чудово володів грецькою і латинською мовами.
Святитель Горазд з ретельністю опікувався своєю паствою, і противники Православ’я – німецьке духовенство, що часто заподіювали шкоду святим Кирилу і Мефодію, почали проти нього і його сподвижників активну діяльність, намагаючись налаштувати проти нього народ. Коли це не вдалося, вони обмовили святителя Горазда і святих пресвітерів Климента, Наума, Саву і Ангеляра перед моравським князем Святополком, звинувативши в змові і в поширенні помилкового вчення. Латинські місіонери пред’явили святим ті ж звинувачення, які вони раніше висували проти їх вчителів, рівноапостольних Кирила і Мефодія: в здійсненні богослужіння слов’янською мовою, в перекладі богослужбових книг і книг Святого Письма на слов’янську мову, в невірному, на їхню думку, вченні про походження Святого Духа і інше. Святополк визнав святителя Горазда винним і, оскільки сам в той час був зайнятий війною, надав їх противникам право суду над святителем і його помічниками. Латинські місіонери, протягом багатьох років безуспішно намагалися викорінити Православ’я в Моравії, тепер тріумфували: почалося жорстоке гоніння на православних. Святитель Горазд і святі пресвітери, а також багато інших християни були кинуті до в’язниці. Через 80 днів після жорстоких катувань одних (в похилому віці) вигнали з країни різними шляхами, щоб розлучити між собою, інших продали в рабство юдеям. Посол візантійського імператора у Венеції Василь Македонянин викупив на венеціанському ринку деяких з них і переправив в Константинополь. Вигнані ж різними шляхами вирушили до Болгарії, де були з честю зустрінуті болгарським князем Борисом (852-888; в хрещенні Михайло), який затвердив християнство в Болгарії і «зібрав при своєму дворі людей благочестивих і освічених».
Про перебування святителя Горазда в південно-західній Болгарії свідчить список болгарських архієпископів 1156 року, де його ім’я згадується між Мефодієм та Климентом, а також храм і монастир в ім’я святителя Берата в Албанії, де під спудом спочивають його мощі. Святитель Горазд помер, очевидно, не пізніше 986 року, бо в цьому році архієпископом Болгарії був поставлений святий Климент.
Разом зі святителем Гораздом в південно-західній Болгарії жив і святий Сава.
Святий Климент, вигнаний з Моравії, прийшов до Болгарії разом з іншими сповідниками – святими Наумом і Ангеляром. При першому ж вступі на Болгарську землю вони піддалися спокусі. У селищі на березі Дунаю святі вирішили відпочити після довгого шляху. Їм вказали на будинок гостинної людини, де тяжко хворів єдиний син господаря.
Не знаючи про це, святі попрямували до будинку, але коли увійшли, юнак помер. Невтішний батько звернув свій гнів на мандрівників, звинувачуючи їх в чаклунстві і погрожуючи віддати під суд. Святі, як могли, втішали скорботного батька, а потім стали молитися над померлим. За їх молитвою юнак воскрес.
У Болгарії святий Климент, Наум і Ангеляр деякий час жили при дворі князя Бориса, стверджуючи в Православ’ї знатних людей. Незабаром святий Ангеляр помер і був похований, очевидно, в Плисці – тодішній столиці Болгарії.
Через деякий час князь Борис послав святого Климента просвіщати болгар в Кутмічівіце (область Македонії) і подарував йому при цьому три палаці – в Деболе, близько Охріди і близько Главеніци.
Об’їжджаючи ввірені йому землі, святий Климент проповідував слово Боже і хрестив багатьох язичників. У кожному окрузі він залишав учнів, підготувавши їх для подальшої проповіді святого Євангелія. Святого Климента ніколи не бачили відпочиваючим: він навчав дітей грамоті, багато читав, писав книги, організовував школи для дітей і дорослих. В Охриді святий Климент заснував монастир в ім’я великомученика Пантелеймона.
Близько 896 року (можливо, в 893 м) при болгарському князі Симеона (888-927) святий Клієнт був поставлений першим єпископом-болгарином Велиці, де християнство існувало з VII століття.
Святитель Климент невпинно піклувався про освіту своєї пастви, вводив жорсткий порядок в богослужіння. Він першим з болгарських ієрархів став служити, проповідувати і писати слов’янською мовою. На болгарській мові не було повчань на великі церковні свята, і клірики, які не знали грецьку мову, часто не могли пояснити віруючим їх значення. Святитель Климент, по слову його житія, «склав слова прості і зрозумілі на всі свята і став для болгар другим Павлом». У стародавньому житії також говориться, що в Болгарії не було плодових дерев. Святитель Климент виписав їх з Греції і шляхом щеплень з дикими деревами вивів нові сорти, які поширені в Болгарії.
Господь прославив святителя Климента даром чудотворіння. Одного разу, за свідченням сучасника, по дорозі з Главеніци в Охриду, святитель зустрів двох розслаблених і сліпого. Зглянувшись над нещасними, він помолився Богу, а потім доторкнувся до хворих, і ті негайно стали здорові.
Незадовго до смерті, вже в глибокій старості, святитель Климент переклав на болгарську мову Тріодь Цвітну. Заповівши свою бібліотеку кафедрі і заснованому ним Охридському монастирю, святитель став готуватися до смерті; він своїми руками викопав собі могилу праворуч від притвору Охридського монастирського храму. 27 липня 916 року єпископ Величковський Климент мирно відійшов до Господа і був похований в приготованому місці. За назвою обителі святитель Климент став називатися Охридським. Пам’ять святителя Климента Охридського встановлена в день його тезоіменитства – 25 лютого / 8 грудня, коли прославляється святитель Климент, папа Римський.
Святий Наум був старанним помічником святителя Климента. На південно-східній стороні Охридського озера він разом зі святителем Климентом заснував монастир за кошти князя Бориса. У цій обителі святий Наум і був похований. Святі мощі, що зберігаються під спудом, прославилися чудесами: торкаючись до гробниці святого, хворі отримують зцілення. В обителі було збудовано кам’яний храм на честь святого Наума. Пам’ять цього великого болгарського святого Свята Православна Церква звершує 23 грудня / 5 січня.
Соборна пам’ять болгарським просвітителям – святителям Клименту і Горазду, святим пресвітерам Науму, Саві і Ангеляру – встановлена в день кончини святителя Климента, 27 липня / 9 серпня.
Тропар собору болгарських просвітників, глас 1
Вінцями хваління увінчані просвітники славні, / Кирила з Мефодієм, Климент, Наум з Савою / і Горазд з Анлеляром, / які як світило засяяли / і Триєдиного Бога нам благовістили, / непохитні стовпи Церкви Болгарської /і богонатхненні поборники слова нашого, / які поклоніння бісівським ідолам знищили, / нині Христу Богу молитися, / щоб Церкву нашу затвердив / і душам нашим дарував / мир і велику милість.
Кондак собору болгарських просвітників, глас 4
Непереможні в пості виявилися, / напади невидимих ворогів Божественною силою перемогли. / Багато неосвічених болгар навчили єси православної вірі, / за це прийняли прославленні вінці. / Нині за нас моліться Христу всім собором своїм, / щоб дарував нам численних гріхів пробачення.
Переклад українською мовою – «Київське Православ’я»