Останнім часом Московським Патріархатом в Україні розпочалася компанія дискредитації єпископату Української Православної Церкви Київського Патріархату, а найбільш – правлячого архієрея Волинської єпархії, Високопреосвященного Владику Михаїла, митрополита Луцького і Волинського, які останнім часом різко почастішали і погрубішали, тому ми не можемо не прокоментувати статтю Марка Авраменка на сайті raskolam.net під назвою «Для чого Порошенку «автокефалія»?»
Саму статтю навіть не варто читати, там – стабільні шаблони: про «не канонічність» УПЦ (КП) загалом і Патріарха Філарета зокрема; непотрібність автокефалії для України, оскільки вона вже має таку автокефалію від РПЦ в межах УПЦ МП; діяльність «хунти» загалом і Президента України зокрема, по здобутті такої автокефалії; непотрібність і сумнівна канонічність Всеправославного Собору, який відбувся на Криті (це – відносно нове). Загалом, стандартний набір. Підтасовка фактів і пропагандистські шаблони. Нічого цікавого.
Справді новим стало згадування митрополита Михаїла в цьому контексті. Ось останній абзац цієї «аналітичної» статті.
«Тому українським можновладцям варто займатися дещо іншим, для стабілізації ситуації в нашій державі. Тим паче, що і в «Київському патріархаті», з яким активно співпрацює Банкова, є не зовсім адекватне крило на чолі з Михайлом Зінкевичем, яке прямо таки вставляє «палки в колеса» своїм патронам і покровителям. Однак, якщо кожен буде займатися своєю справою та покликанням, то в такому випадку виграють усі: і Церква, і держава».
На нашу думку, таке ствердження вимагає коментар з нашого боку.
1. Стабілізація в нашій державі можлива лише тоді, коли різні ворожі елементи і всілякі московські агенти перестануть служити інтересам Кремля, підриваючи тим самим нашу державу зсередини. Цю просту істину зрозуміли всі, хто хоч трохи здатен адекватно мислити. В тому числі і представники державних структур. Цілком розуміючи, кому служить МП, на чий млин ллє воду, а кому вставляє палки в колеса. А навіть якщо хтось не розумів, то зрозумів протягом 3-ьохрічної війни з Росією, в якій МП прекрасно показав своє лице, доводячи своїми діями влучність назви «московський патріархат», і паралельно сіючи сумнів в своїй українськості зокрема та православності загалом. УПЦ МП робить все можливе для перемоги Москви, зрідка навіть переходячи межі діючого кримінального кодексу (див. «ГПУ vs МП»). Так що наші можновладці, займаючись МП, якраз і роблять все можливе для стабілізації ситуації в нашій державі. Хіба автор наведеної цитати переймається долею іншої «держави», якій якраз і діяльність КП, і діяльність високопосадовців в цьому напрямку і персона владики Михаїла завдають серйозної шкоди.
2. Не зовсім розуміючи, кого має на увазі автор статті під доволі образливим визначенням «не зовсім адекватне крило на чолі з Михайлом Зінкевичем» і про що йде мова в сентенції «прямо таки вставляє «палки в колеса» своїм патронам і покровителям», ми все- таки спробуємо дати адекватну відповідь.
По-перше. Некоректність звертання до владики митрополита Михаїла (Зінкевича), та врешті-решт до монаха Михаїла (якщо не визнаєте його сан, то не визнати монашеський постриг, добровільний акт волі людини, це вже геть непорядно і не розумно), свідчить лише про брак культури спілкування, а можливо і виховання, а може і брак ще чогось. Суті це не міняє, але нашого зауваження вимагає.
По-друге. Якщо: діяльність владики-митрополита над утвердженням українського православ’я на Волині і загалом в Україні, діяльність владики з благоустрою і впорядкування території кафедрального собору і єпархіального управління, реакція владики, як православного ієрарха, на злободенні теми, які турбують пересічного вірянина, – характеризується автором як «вставляння (комусь) палок в колеса», то він абсолютно правий! Це «вставляння палок в колеса» ворогам української Держави і української Церкви. І тоді навіть продовження цієї тези звучить не менш вірно, тільки вже замість слова «своїм», доречніше написати «вашим», шановний пане автор. Владико, вставляйте і далі «їхнім» патронам і покровителям «палки в колеса»!
По-третє. Якщо автор статті під тезою «не зовсім адекватне крило» має на увазі тих, хто поряд з владикою працює на благо України і на утвердження українського православ’я – тоді ми змиримось із таким. Але автоматично постає питання: «не зовсім адекватне» з погляду кого і для кого? А згадавши слова канцлера Німеччини п. Ангели Меркель про те, що п. Путін «живе в паралельній реальності» (подібне сказав і Дж. Керрі), починаєш підозрювати, що для п. Путіна і «иже с ним» будь-яка діяльність, що йде в розріз з їхньою, є «не зовсім адекватною», хоча і адекватна здоровому глузду та підходам цілого світу.
Також підкреслимо, що в Київському Патріархаті немає ніяких правих чи лівих крил, як би того декому не хотілось. Існує єдина позиція КП під керівництвом предстоятеля Патріарха Філарета об’єднана любов’ю до Київського православ’я та України і бажання служити Богу і своєму народу. А якщо певний архієрей має свою приватну точку зору на ті чи інші питання, вона не розходиться з основною лінією КП. В чому ви самі можете переконатись.
3. Реагуючи на виклики сьогодення, на проблеми, які виникають перед віруючими і перед державою, а тим більше оцінюючи їх з точки зору православного архієрея, митрополит Луцький і Волинський Михаїл абсолютно чітко виконує свій пастирський обов’язок щодо ввіреного йому Богом волинського краю і дорогої для нього батьківщини України. Подивіться, будь ласка, на відозви Патріарха Сергія (Страгородського) в часи ІІ-ої світової війни. Ми щиро надіємось, що владика і надалі буде сміливо висловлювати свої думки і свою позицію, незважаючи на різноманітні неприємні нападки зі сторони симпатиків Москви і «руського міра». І лише в такому випадку виграють усі: і Церква, і держава.
архімандрит Костянтин (Марченко), голова інформаційної платформи «Σχολα»