Микола Святоша

Пам’ять 14 /27 жовтня

Преподобний Микола Святоша (Святослав), князь Чернігівський, Києво-Печерський чудотворець, в Ближніх печерах спочиваючий (+ 1143), був правнуком великого князя Ярослава Мудрого і сином князя Давида Чернігівського (+ 1123), в джерелах Київської Православної митрополії (Київського Православ’я, незалежного від Москви) батько преподобного іменується святим. Святоша був Луцьким князем, мав дружину і дітей (дочка його була згодом одружена з Новгородським князем святим благовірним Всеволодом – Гавриїлом (+ 1138)). 17 лютого 1106 святий князь, залишивши сімейство, прийняв постриг у Києво-Печерській обителі. Тут  Микола Святоша з великим смиренням проходив послух: три роки працював в куховарні , для якої рубав дрова і носив воду, наступні три роки був придверним в монастирі. Біля своєї келії святий розвів сад. На свої кошти він побудував у монастирі храм Святої Трійці і лікарняну церкву в ім’я святителя Миколая, свого небесного покровителя.

Преподобний Микола був першим з князів Київської Русі (українсько-білоруських), що взяли чернецтво. Він терпляче переносив докори своїх братів за рішення вести життя безмовного послушника. Лікар преподобного, Петро, доводив князю-подвижнику, що подвиг такого послуху зашкодить його здоров’ю. Але раптово лікар сам захворів і зцілився лише молитвами преподобного Миколи. Тоді Петро постригся в ченці.

Пройшовши різні послухи, преподобний Микола наклав на себе обітницю безмовності. Коли святий отримував гроші, то вживав їх на прикрасу храму, на купівлю книг (бо любив книжкове читання) або роздавав убогим. Святий Микола був старанним миротворцем. У 1142 році він примирив чернігівських князів з великим князем Всеволодом.

Незабаром після кончини святого, важко захворів його рідний брат князь Ізяслав. Ігумен обителі послав хворому волосяницю преподобного. Ізяслав вдягнув її і зцілився.

Нетлінні мощі преподобного Миколи Святоші спочивають у Ближніх печерах Києво-Печерської лаври.

Тропар преподобного Миколи Святоші, князя Чернігівського, Печерського чудотворця, в Ближніх печерах, глас 2

Вітчизну і славу князювання твого залишив, / Князю смиренності, Христу, старанно наслідували ти, / преподобний отче наш Ніколо;/ тим прияв ти від Нього вічне царство і славу на Небесах, / там радіючи, поминай нас почитають пам’ять твою вірно.

Кондак преподобного Миколи Святоші, князя Чернігівського, Печерського чудотворця, в Ближніх печерах, глас 8

Всю красу світу цього / і тлінне багатство відкинув, як нікчемне, / збагатився ти багатьма чудесами і знаменнями від Христа Бога, / перед Ним у радості стоячи, / поминай нас, які любовно святкують пам’ять твою, та співають тобі :/ радуйся, Микола преподобний і чудовий.