1. а. Констатовано, що спільною волею усіх Святіших Православних Церков є по можливості якнайшвидше вирішення проблеми діаспори та її устрою відповідно до православної еклезіології, канонічної традиції і практиці Православної Церкви.

1. б. Констатовано також, що на сучасному етапі неможливий по історичним і пастирським причин негайний перехід до строго канонічного порядку Церкви, який передбачає перебування лише одного єпископа в одному місці. З цієї причини вирішено запропонувати створення так званого перехідного положення, яке і підготує ґрунт для строго канонічного вирішення проблеми на основі представлених нижче принципів і напрямків. Така підготовка не повинна затягуватися до Святого і Великого Собору, який буде скликаний в майбутньому, щоб Собор зміг досягти канонічного вирішення даної проблеми.

2.а. Пропонується на перехідній стадії, під час якої буде підготовлено канонічне рішення питання, створити в кожному з таких нижче означених регіонів Єпископські збори з усіх канонічно визнаних єпископів даного регіону, які будуть і надалі підкорятися тим канонічним юрисдикціям, яким вони належать в даний час.

2. б. Ці збори будуть складатися з усіх єпископів кожного регіону, які перебувають в канонічному спілкуванні з усіма Святої Православної Церкви. Зборів будуть проходити під головуванням першого з підлеглих Константинопольської Церкви архієреїв, а у відсутності такого – згідно з порядком диптихів. Вони матимуть Виконавчий Комітет, що складається з перших ієрархів різних юрисдикції, існуючих в цьому регіоні.

2. в. Область діяльності та відповідальності цих Єпископських Зборів полягає в турботі про прояв єдності Православ’я і в розвитку спільної діяльності всіх православних кожного регіону для піклування про пастирські потреби православних, що там проживають, загального представництва всіх православних перед інославними і всім суспільством регіону, розвитку богословських наук, церковного освіти і т.д. Рішення з цих питань будуть прийматися на основі консенсусу Церков, представлених в даному Зборах.

3. Регіони, в яких на першій стадії будуть створюватися Єпископські Конференції, визначаються наступним чином:

1) Північна і Центральна Америка

2) Південна Америка

3) Австралія, Нова Зеландія та Океанія

4) Великобританія і Ірландія

5) Франція

6) Бельгія, Голландія та Люксембург

7) Австрія

Італія і Мальта

9) Швейцарія і Ліхтенштейн

10) Німеччина

11) Скандинавські країни (крім Фінляндії)

12) Іспанія і Португалія

4. На зібрання, що створюються за рішенням цієї Наради, покладається відповідальність за завершення складання детального регламенту їх роботи на основі схваленого цією Нарадою регламенту і його швидке застосування, яке має неодмінно початися до скликання Святого і Великого Собору.

5. Єпископські Зборі не віддимають у єпископів, що є їх членами, повноважень адміністративного та канонічного характеру і не обмежують їх прав в діаспорі. Єпископські Зборі мають на меті формування спільної позиції Православної Церкви з різних питань, що ні в якому разі не є перешкодою для єпископів – членів, які залишаються підзвітними своїм Церквам, висловлювати думку своїх Церков перед зовнішнім світом.

6. Голови Єпископських Зборів скликають все загальні збори єпископів свого регіону (літургійні, адміністративні, пастирські і т.д.) і головують на них. З питань, що мають загальний інтерес і вимагає за рішенням Єпископського Зборів загальноправославного розгляду, голова звертається до Вселенського Патріарха для подальших дій відповідно до Всеправославного встановленого порядку.

7. Православні Церкви зобов’язуються не вдаватися до дії, які можуть завдати шкоди вищеописаному процесу канонічного вирішення питання діаспори і будуть робити все можливе для полегшення роботи Єпископських Зборів і відновлення нормального канонічного порядку в діаспорі.

Рішення IV Всеправославного передсоборної наради в Шамбезі, 6-13 червня 2009 року.

Переклад українською мовою – «Київське Православ’я»