Покайтеся, наблизилось бо Царство Небесне.
Мф. 4:17
У ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа.
Дороги брати і сестри!
Ось і надійшла Прощена Неділя. Ми наблизилися до Великого Посту і стоїмо вже, як би на порозі цього великого часу, даного нам Святий нашої Матір’ю Церквою для нашого спасіння, для нашого виправлення, для нашого покаяння.
Цей останні день перед довгою дорогою молитви й покаяння, кожен з нас переживає особливим чином, з великою надією на те, що настане піст, і ми зможемо змінитися, що нарешті щось у нас проросте, стане іншим, схожим на Царство Небесне. Це правильно, Великий піст, дійсно, даний нам для того, щоб в нас відбилося Царство Небесне. А Царство Небесне – це Царство любові. А Царство любові неможливо досягнути без уміння прощати, уміння бути милосердними навіть до своїх кривдників.
Тому всіх вас, дорогі брати і сестри, я закликаю, щоб кожен з вас простив від усього серця своїх кривдників і з чистою совістю вступив в дні Святого Посту. Саме до цього сьогодні кличе нас Свята Православна словами євангеліста Матвія, словами Господа нашого Ісуса Христа: «Якщо ви прощатимете людям їхні провини, то й Бог вам відпустить ваші гріхи». Ось те доступне, земне дію кожного, – пробачити! Не творити зло, не принижувати, не образити, – а пробачити. Яка проста умова! Який блаженний принцип! Здається, нічого немає простіше, як пробачити своїх ближніх і отримати прохання від Отця Небесного. Господь привів нас з вами в святий храм, в місце Слави Божої, щоб пом’якшити наші злі серця і удобрити наші душі, щоб розчинити нашу свідомість важливістю покаяння. Христос Спаситель ще раз нагадує нам про те, що ми є дітьми Отця Небесного, Який хоче, щоб ми, якщо ми діти були, були подібні до Нього. «Будьте досконалі, як досконалий Отець ваш Небесний» (Мф.5,48), у всьому намагайтеся наслідувати свого Отця, якщо хочете залишатися Його гідними дітьми.
Ми живемо в важки і страшні часи. Іде війна і ми вже бачимо, як легко, як раптово людина може з життя піти … Тому так важливо пам’ятати, що треба дорожити кожним днем, кожною людиною, один одним дорожити. Ми живемо всередині Святої Православної Церкви, де нам дана колосальна можливість любити один одного. Якщо тут ми не зуміємо плекати любов, ні в якому іншому місці ми її ніколи не знайдемо. Треба вчитися цієї любові, і тоді щось може змінитися і в нас, і навколо нас. Заради цієї любові, власне кажучи, треба жити. Християнство тільки заради цього й існує. Христос тільки з цим до нас прийшов, щоб ми навчилися у Нього любити один одного.
Так давайте переймемося любов’ю до наших ближніх, згадаємо про тих, хто нам заподіяв образи, зло або образу і кого ми образили, і взаємно примиримося з Богом, а через Нього і з нашими ближніми, в сім’ї, на роботі, в суспільстві. Скинемо з себе з допомогою Божою важку гріховну ношу. Залишимо її за порогом. Двері чертога вже відкрити. Вже Наречений Небесний чекає нас з розпростертими обіймами. Підемо до Нього, бо в Ньому – вище щастя, радість, вічне блаженство. Амінь.
прот. Сергій Горбик
9/22 лютого 2015 р.Б.