Церква є одна неподільна реальність. Вона об’єднує людей всіх прошарків суспільства, всякого віку і націй. Ще в ній відбувається і зустріч живих з спочилими. Ратоборцем з її переможною ланкою.

Для цієї мети її мудрий порядок встановив спеціальні молитви, богослужіння і дні, які присвячені спочилим братам. День суботи як день спокою – найбільш значний для молитви. Ми повинні упокоїть душі, що перейшли в інший світ. Також слід творити добро і милостиню на благо тих, кого вже немає серед нас. Ці діяння, разом з запропонованими молитвами, угодні Богові і є благодіянням по відношенню до тих братів наших, що вже відійшли до Господа. Крім того, Божественне милосердя і любов настільки великі, що знаходяться в безперервному пошуку «прийменників», щоб милостиво пробачити людину або в цьому житті, або в будучим.

Церковна традиція має багато прикладів, що свідчать про користь молитви заради спокою покійних. Тайна Божественної любові настільки велика, що переходить межі часу і місця і робить смерть, незважаючи на всю її болісність для людської природи, простим переходом від часового до вічного. У той же час смерть – це явище, що перевищує силу людського розуму (тому і володіє містичною природою) і людські рамки, але це є справжнє явище у Божественній реальності. Як і сказав про це незнайомий голос Антонію Великому, який турбувався про діяння Божественного Провидіння: «Будь уважний до самого себе: те, про що ти міркуєш, є суд Божий, і ти його не випробовуй» (PG 65, Антоній, 2).

Молитви Церкви за душі спочилих братів також відображають її милосердя: якщо старанно слухати тексти, можна виявити, що в них йдеться і про спочилих братів, померлих насильницькою смертю, раптово померлих і тих, що залишилися без узаконеного поховання. Любов Церкви охоплює весь світ і обдаровує благословенням всіх людей наперекір соціальним законам життя, які створюють нерівність навіть у смерті. Церква молиться за всіх тих, хто жив неспокійним життям, щоб знайшли вони спокійну та безпечну оселю в межах Божого милосердя.

Петрос Панайотопулос

Переклад українською мовою – «Київське Православ’я»