24 січня 2015 року, під головуванням вятійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета, відбулося засідання Священного Синоду Української Православної Церкви Київського Патріархату. Синод визначив: «Призначити єпископом Ужгородським і Закарпатським, керуючим Закарпатською єпархією, ієромонаха Варсонофія (Рудніка), насельника Свято-Феодосіївського монастиря м. Києва, клірика Київської єпархії – після його архієрейської хіротонії». Сьогодні Преосвященний Владика Варсонофій погодився дати інтерв’ю нашому міжнародному проекту.

- Владика, найперше хочеться повітати Вас з архієрейською хіротонією та побажати плідного служіння на новим відповідальним поприщі. І відразу трохи провокаційне питання: У розумінні більшості людей чернець – це самітник, а Ви весь час серед людей, молоді…. Тепер – архієрейське служіння. Чи не перешкоджає це чернецтву?

Спаси Господи за вітання. Так, справді, слово «чернець» означає усамітнений, проте чернець, як і будь який християнин повинен приносити Богу «добрий плід». Наша священича чи чернеча, а тим паче архієрейська  ціль – донести слово Боже  до кожного. В часі, коли сататна діє через соціум, та «як лев рикаючий, ходить, шукаючи кого пожерти», жоден священнослужитель не повинен втрачати будь-якої можливості, щоб поспілкуватися з людьми, а тим більш з молоддю.

Телебачення, соціальні мережі, розважальні заклади, клуби відволікають людей від головної мети їх життя – спасіння у Бозі. Багато хто забуває, що широка дорога з благами, які приносять користь лише тілу – веде до пекла. Тому наше служіння, священиче,  повинно бути  своєрідними «дороговказами» для людей, щоб ті не зійшли на «широку, устелену мирськими благами дорогу».

- Ваше призначення на Закарпатську кафедру супроводжувався певним скандалом, бо бувший архієрей не тільки нехтував постановами Архієрейського Синоду УПЦ КП, а загалом зрадив нашу Церкву та перейшов до іншої юрисдикції. Дехто пророкує, що Закарпатська УПЦ КП єпархія вже спинила своє існування, а Ваше призначення – формальність. Що Ви можете на це відповісти?

Усі розмови про припинення існування Закарпатської єпархії є безпідставними.

Священний Синод обрав нового Архієрея, священики звершують богослужіння, парафіяни мають можливість молитись у своїх Храмах. Життя єпархії продовжується. На превеликий жаль за керівництва минулого єпископа кафедральний собор так і не був збудований, тому на даний момент маємо на меті розпочати будівництво головного храму єпархії, монастиря, та багато чого іншого. А те, що диявол захотів «розсіяти вівців Христових», розпускаючи різного роду чутки, то на це я відповім словами з Євангелія : «Я – пастир добрий: добрий пастир життя своє покладе за овечок. А найманець, не пастир, котрому вівці не свої, бачить вовка, що прийшов, і залишає овечок і втікає, а вовк викрадає овечок і розганяє їх; А найманець утікає, тому що найманець, і не дбає про овечок. »

- У продовження попереднього питання. На ресурсах УАПЦ, які активно цитують румунські та угорські ЗМІ, говориться про «перехід до УАПЦ всієї бувшої Закарпатської єпархії КП». Наскільки це відповідає дійсності?

Це не відповідає дійсності, адже  більше 40 парафій (які були й раніше ) здійснюють своє служіння у лоні Української Православної Церкви Київського Патріархату.

- Закарпаття – багатонаціональний та багатоконфесійний регіон. Тут вже давно діють різни русинські сепаратистки угруповання, що мають підтримку Московського Патріархату в Україні. Також у деяких районах угорці складають більшість…. Як Вам бачиться тут місія саме Київського Патріархату? Зокрема в справі державної єдності та повстання єдиної Помісної Православної Церкви в Україні?

Усі ми діти Божі, та повинні прагнути лише одного – щоб в кінці віків, на Страшному Суді Христовому бути оправданими. Національність для Бога не має значення. Кожна людська душа є цінністю, тому  для Церкви Христової  на землі головною метою є спасіння цих душ.

Українська Православна Церква Київського Патріархату, як виконавиця Божих заповідей, є саме тим «добрим пастирем, який душу свою за вівців своїх покладає». Своїм прикладом, жертовністю та любов’ю до ближніх наша Церква уже неодноразово показала усім, що Господь є з нами.

Церква котра прагне єдності держави, взаєморозуміння між національними меншинами, які проживають на території України та робить усе можливе для припинення військового конфлікту на сході України повинна стати тим наріжним каменем у суспільстві, з допомогою якого наша держава зміцнить свої позиці на світовому рівні. Адже там де є єдність між народами у молитві та взаєморозумінні не може нічого бути противного Богові.

- Владика, віна ставить перед Церквою багато питань. У тим числі й питання матеріальної допомоги нашим воїнам, а також духовна допомога їх родинам (особливо тим, хто вже втратив на війні близьких). Які заходи на єпархіальному рівні Ви вважаєте першочерговими?

Звичайно першочерговою у нас буде молитва за наших воїнів. Матеріальної допомоги ми також не оминемо. Хоча наша єпархія не є багатою, проте у нас щирі та добрі люди, які уміють співпереживати біль своїх співвітчизників. Тому переконаний, що кожен з нас докладеться усім чим зможе заради спільної мети – перемоги у цій не потрібній ні для кого війні.

- Надходить час Великого Посту. Знову, як і рік тому, ми зустрічаємо його в неспокійний та важки час. Що б Ви, Владика, могли сказати православним вірним? Яка буде Ваша архіпастирська настанова?

Улюблені у Христі брати та сестри! У нинішній час багато людей у всьому світі ставляться до Великого посту скептично та байдуже. Для них цей період є абсурдним, що не приносить жодної користі та є зайвим. Вони прагнуть жити комфортним та радісним життям, наповненим розмаїтими утіхами, щоб задовольняти свій егоїзм і гордість, яку цей світ пропагує і прославляє наче чесноту і норму життя. Для цих людей період духовного очищення, яке пропонує нам Великий Піст є періодом сумним та важким. Відмова від певної їжі, заборона справляти гучні бенкети та вечірки, самовдосконалюватися завдяки молитві та пості є для них непосильним завданням.

Церква Христова, як Добра Мати, що піклується про добро своїх дітей цілковито по-іншому ставиться до благословенного часу Великого Посту. Великий Піст є часом духовного шляху, який людина здійснює, щоб досягнути Пасхи – «Свята всіх свят і торжества всіх торжеств». Пасха є величною подією Воскресіння Ісуса Христа, адже завдяки цій події ми отримали дар нового життя, отримали здатність прийняти і жити цим благословенним життям, яке дарується людині, що співпрацює із Божою благодаттю для власного спасіння.

На превеликий жаль ми живемо в час, коли країна наша потерпає від військового протистояння. Війна  це суспільне зло та велике лихо, яке попустив Господь для виправлення і напоумлення народу, як Він допускає і епідемії, голод, пожежі та інші нещастя. Молімося безперестанно до Всесвятого Владики, аби простив гріхи наші та допоміг нам  зустріти Воскреслого Христа в мирі та любові. Молімося, щоб більше жодна сльоза не пролилась через втрату сина, батька чи чоловіка. Молімося, щоб Господь врозумив, напоумив та втихомирив тих, хто противиться заповідям та постановам Його, повернув їм пам’ять Його заповіді: Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться. Молімося, щоб над нашою Україною знов ми побачили мирне небо та з чистим серцем оспівали Бога величною похвалою в день Його Святого Воскресіння.

Христос воскрес – воскресне й Україна.

розмовляв прот. Сергій Горбик, спеціально для міжнародного проекту «Київське Православ’я»

28 січня 2015 р.Б.