Пам’ять 14/27 лютого

Дванадцять преподобних грецьких майстрів – шановані в лику преподобних, чиї мощі перебувають у Ближніх (преподобного Антонія) печерах Києво-Печерської лаври. Їх вважають грецькими майстрами, які, згідно Києво-Печерського патерику, по чудесному покликом Богородиці прийшли з Константинополя для будівництва й прикраси Успенської церкви монастиря. Пам’ять цих святих відбувається ще і 28 вересня (Собор преподобних отців Києво-Печерських Ближніх печер).

Ось як Києво-Печерський Патерик розповідає про них: «Прийшли із того ж береженого Богом Константинового міста до ігумена Никона іконописці, промовляючи таке: «Постав нам суддів, хочемо судитися: нам показали малу церкву, і ми так домовилися при численних свідках; а ця церква дуже велика; візьміть ось ваше золото, а ми повертаємось до Царгорода». Ігумен сказав: «Хто ті люди, що домовлялися з вами?» Іконописці назвали подобу, образ та імена Антонія й Теодосія. І сказав їм ігумен: «О діти, ми не можемо їх вам привести, бо десять років тому вони відійшли з цього світу, і безперервно моляться за нас, і постійно охороняють цю церкву, і оберігають свій монастир, і турбуються про його мешканців». Почувши це, греки були дуже здивовані відповіддю, привели ж бо багато інших купців, які прибули звідти і подорожували з тими греками й обезами, та й кажуть: «Перед цими свідками ми заключали договір, узяли золото з їхніх рук, а ти не хочеш нам їх показати». Якщо вони померли, то покажи нам їхній образ, щоб і вони побачили, що це ті ж люди». Тоді ігумен виніс перед усіма їхню ікону. Греки й обези, побачивши їхні образи, поклонилися і сказали: «Це воїстину вони, і віримо, що вони живі й після смерті і що вони можуть допомагати, рятувати й охороняти тих, хто до них приходить». Вони віддали мозаїку, яку привезли з собою на продаж, і прикрасили нею святий вівтар. Іконописці ж почали розкаюватися у своєму гріху. Коли, кажуть, прибули до Канева на човнах, то побачили цю церкву на височині. У тих, хто був з нами, ми запитали про цю церкву, і вони відповіли: «Печерська, і ви її іконописці». Розгнівавшись, що надто велика, ми хотіли втікати вниз до гирла. Тієї ж ночі була велика буря на ріці. Уставши вранці, ми опинилися біля Трипілля, а наші кораблі самі пливли вверх по ріці, неначе якась сила їх тягнула. І ми ледве зупинили їх і стояли весь день, розмірковуючи, як це так, що ми такий шлях здолали за одну ніч, не веслуючи, а інші з трудом проходять його ледве за три дні. Другої ночі ми побачили цю церкву і чудову намісну ікону, що промовила до нас: «Люди, чому даремно хвилюєтесь, не підкоряючись волі Сина мого і моїй? І якщо мене не послухаєте та захочете втекти, то всіх вас візьму і з човном поставлю у моїй церкві. І знайте, що звідти не вийдете, а тут, у моєму монастирі, постригшись, закінчите своє життя. І я дам вам милість у майбутньому заради її будівничих Атонія і Теодосія». Ми ж, уставши зранку, хотіли втікати вниз і дуже багато трудилися, веслуючи, а човен ішов у протилежний бік – уверх. І ми, підкорившись волі й силі Божій, піддалися, і невдовзі човен сам зупинився під монастирем.

Тоді всі разом, греки і чорноризці, майстри та іконописці, прославили Великого Бога і Його Пречисту Матір, чудотворну ікону і святих отців Антонія і Теодосія. І так усі вони закінчили своє життя у монастирі Печерському – майстри та іконописці у монашому житті, і поховані у своєму притворі. Донині їхній одяг зберігається у келіях, а їхні грецькі книги шанують як пам’ять про таке чудо».

Тропар дванадцятьох преподобних греків, іконописців Києво-Печерських, глас 3

Преблаженні і Богоносні отці наші, / дванадцять гідних, / що прикрашенню великої Києво-Печерської церкви послужили / і життям рівноангельськім Богу догодили, / через це і велику відвагу до Нього отримали, / молимо вас прилежне, / випросите душам нашим очищення і велику та багату милость.

Кондак дванадцятьох преподобних греків, іконописців Києво-Печерських, глас 4

Багатство благодаті і положення синів отримавши / багатьма подвигами і чеснотами, / через це Христос поселив души ваші в Небесні обителі Свої, / дарував благодать нетління і чудес мощам вашим. / Через це співаємо вам: / радуйтеся, дванадцять гідних, / великої церкви Печерської прикрасителі / і ликів чернечих похвало і ствердження