«… Ми всі, православні українці і білоруси, були, є і будемо рідними дітьми православної Помісної Київської Церкви…»

З проповіді архієпископа Сергія на Великдень 1959 р. Б.

Кожен народ має своїх праведних, які присвятили все своє життя своїй країні та нації. Всі вони заслужили визнання і пам’ять своїх народів, а деякі удостоїлися і Вищої слави – вінця Господа нашого Ісуса Христа. Але якою невимовної любов’ю Господньою потрібно палати, що б у важких обставинах добровільно взяти на себе і інший хрест – хрест допомоги іншому, нехай і братньому народу, зрозуміти його біль, вивчити мову, стать і його світильником православної віри … Саме таким був архієпископ Білоруської Автокефальної Православної Церкви українець Сергій (Охотенко).

Майбутній архієпископ Сергій (світське ім’я Єгор) народився 2 січня (по іншим відомостям – 12 березня) 1890 р, в селі Малі Горошки Житомирського повіту, в селянській родині Прокопія та Феодосії Охотенко. Вже з дитячих років він виявив бажання стати монахом. У 1911 р. майбутній архієпископ пришов в Житомирський Богоявленський чоловічий монастир, де не тільки несе послух, але й отримує духовну освіту.

Більшовицький переворот і гоніння на Церкву не лякають молодого послушника, а навпаки, ще більше зміцнюють в бажанні служити Господу нашому Ісусу Христу. 28 червня 1919 р. архієпископ Леонтій постригає його в чернецтво. У 1921 р., на прохання архієпископа Василя (Богдашевича), молодий монах Сергій переїжджає до Києва і стає співробітником Київської Богословської Академії.

За розповідями самого архієпископа Сергія, записаним одним з прихожан БАПЦ в 60-х роках ХХ століття, він був прихильником Української автокефалії, але автокефалії канонічної. «Його ставлення до тодішньої УАПЦ було складним: не беручи самого способу хіротонії митрополита Василя (Лепківського), владика Сергій розумів всю історичну необхідність цього кроку. За словами архієпископа, він причащався зі священиками УАПЦ, а потім і служив з ними », – пише емігрант-білорус Ю. В.

У 1925 р. архієпископ Василь (Багдашевич) висвятив монаха Сергія (Охотенко) в ієродиякона і ієромонаха, а в 1932 р. – зводить в сан архімандрита.

Молодого українського священика часто переводили з приходу на прихід. З 1925 по 1937 рік ієромонах Сергій служив на парафіях: Коростень, Народичі, Емильчиці, Кулеші …

За пастирську діяльність та українські національні переконання, в 1937 р. більшовики заарештували архімандрита Сергія і вислали на примусові роботи до Бердянська без права займатися служінням. З 1937 і до початку війни він працював на Бердянських рибних промислах різноробом. З перших днів німецької окупації архімандрит Сергій стає настоятелем Мелітопольського собору та непохитними прихильником української православної автокефалії.

У важкий воєнний час українська Церква закликала архімандрита Сергія і до єпископського служіння: 1 серпня 1943 р. у грецькому кафедральному соборі Кіровограда відбулася його архієрейська хіротонія. Чин хіротонії здійснили архієпископи Михайло (Хороший) і Геннадій (Шиприкевич), єпископ Володимир (Малець).Невдовзі після хіротонії єпископ Сергій, разом з єпископатом УАПЦ, змушений був евакуювати до Польщі, а звідти – до Німеччини.

Будучи у Варшаві єпископ Сергій (Охотенко), передбачаючи важку працю в еміграції, отримав від митрополита Діонісія (ПАПЦ) Грамоту про канонічність своєї хіротонії. Після закінчення війни єпископ Сергій опинився в місті Констанца (Німеччина), недалеко від Швейцарської кордону, де організував кілька парафій УАПЦ.

У той же час білорусів, священиків і мирян БАПЦ, спіткало страшне нещастя: В еміграції єпископат БАПЦ почав переговори з РПЦЗ про перехід в її юрисдикцію. Білоруси люто протестували, але 6 травня 1946 р. єпископат БАПЦ залишив своїх вірних …

Зрада єпископату не зломило білорусів, вірних БАПЦ. Незабаром був створений Тимчасовий білоруський релігійний комітет, який очолив протоієрей Степан Войтенко. Комітет об’єднав навколо себе вже діючі парафії БАПЦ, а також створив ряд нових. Одна з парафій БАПЦ існувала і в Констанці, де православних білорусів взяв під опіку єпископ УАПЦ Сергій.

Після нетривалих переговорів з білоруської православної делегацією під керівництвом протоієрея Степана Войтенко, єпископ Сергій погодився очолити БАПЦ за умови благословення митрополита УАПЦ Полікарпа (Сікорського). Митрополит УАПЦ не тільки без будь-яких коливань благословив єпископа Сергія (Охотенка), але і запропонував допомогу в хіротонії нового єпископату БАПЦ.

5 червня 1948 р. в Констанці, під керівництвом владики Сергія відбувся Собор білоруського православного духовенства і мирян, який прийняв постанову про відновлення діяльності БАПЦ. Тимчасовим керівником БАПЦ (до створення собору єпископів БАПЦ) був обраний єпископ Сергій (Охотенко).

У виконання рішення собору УАПЦ про братську допомогу БАПЦ, 19 грудня 1949 р., єпископом Сергієм та єпископами УАПЦ Платоном і В’ячеславом, був висвячений на єпископа архімандрит БАПЦ Василь (Томащік). Таким чином, був відновлений єпископат БАПЦ.

Від 1949 р. почалася ліквідація таборів біженців у Німеччині та розселення їх по всьому світу. З цієї причини собор єпископів БАПЦ постановив, що єпископ Сергій візьме на себе опіку православними білорусами в Австралії та Новій Зеландії, а єпископ Василь – у США, Канаді та Європі.

Австралія була для білоруської еміграції зовсім новою країною. Біженці були бідними, і ще не мали організованих парафій. Тому владика Сергій і його священики опинилися у важких життєвих обставинах, коли на початку служіння над головою не було постійного даху, а іноді не вистачало навіть їжі. Проте труднощі не зламали архіпастиря, він жертовно працював, що б налагодити діяльність БАПЦ на далекому континенті. Завдяки його роботі і відданості ідеї автокефалії православних білорусів, незабаром були створені парафії в Аделаїді та Мельбурні.

Жертовність служіння завжди притягували до владиці Сергія православних віруючих різних національностей. В кінці 50-х років ХХ століття, за погодженням з Грецької Православної Церквою, під його омофор перейшло кілька грецьких парафій.
Піднесені до сану архієпископа, владика Сергій продовжував нести хрест голови БАПЦ і займатися її розвитком.

Так, 15 лютого 1968 р., разом з єпископом Сербської ПЦ Дмитром, був висвячений на єпископа БАПЦ архімандрит Андрій (Крит). Вже з новим владикою БАПЦ Андрієм, єпископом УАПЦ Данатом і єпископом Серб. ПС Дмитрієм, архієпископ Сергій 10 березня того ж року здійснює хіротонію в єпископа архімандрита Миколая (Мацукевича).

Владика Сергій (Охотенко) відійшов до Господа, 2 жовтня 1971 року. Похорони відбулися в Аделаїді, відспівували владику Сергія єпископ БАПЦ Микола, грецькі владики Спиридон і Хрізостом. Від УАПЦ з ними служив протоієрей Никодим. Відповідно до свого заповіту, владика Сергій був похований в сидячий позі, як ховали православних патріархів та імператорів, згідно стародавнього візантійського обряду. Тіло в спеціальному гробі було внесено до церкви 12 жовтня. Увечері була відслужена панахида, а 13 жовтня, після заупокійну літургії і відспівування, тіло в гробу було обнесено владиками і священиками навколо церкви. Люди несли гріб на руках до самого грецького кладовища …

протоієрей Сергій Горбик