Слава Ісусу Христу!
Улюблені брати і сестри!
Настали ті дні, до яких ми готувалися весь Великий Пост. Дні, в яких розкривається суть всього християнського життя – Страсний тиждень… Велика п’ятниця. У ці дні багато років тому ламалося невірне уявлення про Бога, і розкривалася істина. Також і зараз для нас випробовуються наші уявлення про Бога. Люди, які стояли перед Хрестом з Розп’ятим Господом нашим Ісусом Христом, говорили: «Якщо ти Бог, зійди з хреста!» – І це було природно. Ми також чинимо, коли думаємо, що віра в Бога нам дана, щоб зійти з хреста. Ми часто молимося про позбавлення від скорботи, хвороб, та в той же час про інших ми судимо по їх вмінню вирішувати життєві проблеми. Учні одного разу просили Спасителя звести вогонь з неба на місто, який не прийняло їх, але Господь відповідає: «Не знаєте, якого ви духа» (Лк 9:55).
Сьогодні, ми також стоїмо біля хреста, бо життя Христове привело нас на Голгофу до Хреста Божественного Страждальця, до Його труни. А в цей час довколо Його неживого тіла вже залишалися тільки найближчі, що оплакували свою любов і нездійснені надії. Останній вигук Умираючого на Хресті «Відбулося» чули друзі і недруги. І ніхто ще не розумів тієї справи, за яку Він помирав. Тепер же, як у краплі роси відбивається і грає сонце радістю життя, так у кожнім Православнім храмі та по всій землі відбиваються події тих трагічних і спасительних днів. Бо Господь постраждав і вмер для спасіння всіх людей. Це страшно, цього осягнути не можна, це одна з найбільших таємниць Божих. І ніколи розум людський не зможе зрозуміти, чому і як треба було, щоб за гріхи світу так страшно страждав і помер Христос Син Божий.
І ось сьогодні, у пам’ять тої страшної великої події, Свята Православна Церква виносить нам на поклоніння Плащаницю. У цю велику П’ятницю все людство від Адама до останнього народженого на землі повинні стояти перед плащаницею на коліннях. Бо це їх гріхом, нашим гріхом, смерть увійшла у світ, злочинами людства була сотворена голгофська кара. Страшно усвідомлювати себе злочинцем, нестерпно бачити в собі винуватця смерті – вбивцю. І ось це – факт! Всі ми без винятку причетні до цієї смерті. Для нашого спасіння смертю спочив Христос Син людський. Хресною смертю Сина Божого потоптана смерть і милість Божа подається людям. Смерть віщає про невимовну справу, яку сотворив Бог – Свята Трійця. Труна, прийнявши в себе джерело життя, стала живоносною і несе безмовну проповідь, і людство покликане почути її, щоб жити.
У цю Велику П’ятницю Господь дарував нам радість життя вічного, а ми воліємо бажати примарні втіхи тимчасового буття. Христос Спаситель своїм подвигом самопожертви позбавив сили того, хто має владу смерті, тобто диявола, і сенс Його жертви – відновлення неіснуючого на землі Царства Божого, викраденого ворогом у прабатьків наших. Але в нашої влади обирати шлях уявної свободи, по суті покори ворогу Божому, або шлях життя прямування за Христом.
Ми – сьогодні, улюблені брати і сестри, приносячи свій плач над плащаницею, як над могилою Господа нашого Ісуса Христа, мусимо пам’ятати слова, сказані Господом учням перед початком страждань: «Якщо ви друзі мої, то дивіться, що б ніякий страх вас не віддалив від Мене». І ми повинні пам’ятати ці слова. Роблячи свої справи, виконуючи прості обов’язки, ми не повинні забувати про те велике призначення, що ми покликані до життя вічного. Всі труди, які ми 40 днів здійснювали, не йдуть ні в яке порівняння з вічністю. У нас міняється день за днем, а там ніяких днів не буде, але нескінченне Царство. Своєю смертю Христос відчинив нам браму раю, підняв нас з бездоння пекла.
Тому, коли ми сьогодні будемо прикладатися до святій плащаниці, нам потрібно пам’ятати, що викупний подвиг Господа і Спасителя здійснений за нас, за все людство. Нам тільки потрібно бути гідними цього великого спокутного подвигу. Господь з Хреста, простягаючи до нас Свої руки, каже: «Прийдіть до Мене всі струджені та обтяжені, і Я заспокою Вас. Візьміть ярмо Моє на себе, і Навчіться від Мене, бо Я лагідний і смиренний серцем, і знайдете спокій душам вашим »(Мт. 11: 28-29).
Припадаючи з благоговійною скорботою перед Плащаницею, Ми розумом єднаємося з першими християнами і чуємо, як плаче Марія, Його Мати. Плаче Іоан. Плачуть і наші з вами серця. Ці прості людські сльози безцінні! Зібрати б їх у чистий сосуд і омити ними наші страсті і наші гріхи.
Так давайте в ці священні хвилини спогадів про хресні страждання Спасителя нашого Ісуса Христа і поклоніння Його Пречистим ранам, від душі, від серця попросимо ж Господа створити в нас гідний плід Його подвигу спасіння, щоб зростати нам у християнських чеснотах, вдосконалюватися і наближатися до Бога в міру свого віку . Бо коли ми будемо жити з Богом, то й Господь буде з нами, зміцнить нас і в нашому несінні хреста й в очищенні від скверни гріха. Це усвідомлення близькості Господа має супроводжувати нас не тільки в момент цілування Святої Плащаниці Христової, а на всьому протязі нашого життєвого шляху. Амінь.
Прот. Сергій Горбик
Велика П’ятниця 2013 р. Б.