Розташоване на схилі пагорба на окупованому західному березі річки Йордан, село Тайбе має глибоке духовне та історичне значення. Це останнє повністю християнське місто в Палестині, рідкісний притулок тихої витривалості посеред регіону, позначеного потрясіннями. Тайбе згадується в Євангелії від Йоана як «Єфраїм» (Йо. 11:54) – місце, куди Ісус віддалився для відпочинку перед подіями Його розп’яття. Село донині зберігає залишки свого священного минулого, а фундаменти церкви Святого Георгія (Аль-Хадер) V століття та її цвинтар, одне з найстаріших християнських місць на Святій Землі, свідчать про майже 2000 років християнської присутності. Зі своїми кам’яними будинками, оливковими гаями та мальовничими краєвидами, Тайбе вже давно стало місцем відпочинку як для прочан, так і для місцевих жителів.
Але Тайбе перебуває в облозі. Ізраїльські поселенці, підбадьорені десятиліттями неконтрольованої агресії та зазіхань на місто, піддають жителів Тайбе систематичним переслідуванням та насильству. У 1977 році на землі, яку конфіскувала у міста Армія оборони Ізраїлю, було засновано поселення Рімонім. Згідно з угодами Осло 1995 року, 35% території Тайбе було визначено як зона B, а 65% — як зона C. Зона B підпадає під цивільну адміністративну владу Палестинської автономії, але нагляд за безпекою покладається на ізраїльську владу, яка здійснює повний контроль над Зоною C. Протягом останніх трьох десятиліть спостерігалося розширення поселень, прилеглих до Тайбе, а також постійні зазіхання та конфіскації сільськогосподарських угідь жителів Тайбе, включаючи підпали будинків. Атмосфера безкарності поселенців щодо Тайбе переросла на початку липня в напади, що поставило під загрозу безпеку громади міста та загрожувало спадщині християн на Святій Землі.
7 липня 2025 року поселенці підпалили історичне кладовище та церкву Святого Георгія, і це лише остання провокація, організована форпостами поселенців, які місцеві священники називають «базою для подальших нападів на землю та її людей». 8 липня лідери місцевих церков звернулися з терміновим закликом розслідувати напади, закликаючи притягнути винних до відповідальності, застосувати дипломатичний тиск з метою захисту потерпілих, скерувати міжнародні делегації для збору свідчень та підтримати економічні та сільськогосподарські ініціативи Тайбе.
Втрати від цих нападів на Тайбе вражають: поранено 58 палестинців, 67 були змушені покинути свої домівки. І це не поодинокі випадки. У 2013 році поселенці підняли ізраїльський прапор над монастирем у місті, що було виразним актом провокації та домінування. Церкви, кладовища та релігійні символи в умовах окупації є загрожені, а місцеві громади перебувають у жаху, під постійною загрозою з боку своїх сусідів, без захисту чи можливості звернутися за допомогою.
Після нападів Рада патріархів і глав церков Єрусалиму організувала візит солідарності до села та закликала до «негайного та прозорого розслідування того, чому ізраїльська поліція не відреагувала…», підтримавши заклики греко-православних, латинських та мелькітських греко-католицьких священиків Тайбе притягнути винних до відповідальності.
Утім погрози жителям Тайбе продовжуються, як і в усіх інших частинах окупованого Західного берега, що межують з розширюваною мережею поселень. Напади на Тайбе та розширення поселень збільшують ризик подальшого знищення палестинського життя та є символом ширшої картини гомогенізації Святої Землі, релігійний плюралізм якої дедалі більше стирається. Посилення жорстокості екстремізму поселенців лише змушує замовкнути тих, хто виступає за плюралістичне суспільство, де всі могли б жити пліч-о-пліч у мирі.
Християнське населення Палестини скорочується. Сьогодні християни становлять лише близько 1% населення палестинських територій, що приблизно на 10% менше, ніж у 1948 році. Хоча це скорочення можна частково пояснити ширшими регіональними та економічними проблемами, значна його частина пов’язана з цілеспрямованим насильством з боку ізраїльських поселенців, дискримінаційною політикою та конфіскацією земель, що належать християнам. Реальність очевидна: палестинські християни залишають країну не за власним бажанням. Їх звідти витісняють.
Церкви за мир на Близькому Сході (Churches for Middle East Peace – CMEP) задокументували численні подібні випадки проти християнських громад упродовж багатьох років. На Західному березі річки Йордан християнська родина Кайсія спостерігала, як ізраїльська влада зруйнувала їхню ферму та ресторан, а їхню землю захопили поселенці. Подібний тиск відчуває християнська сімейна ферма «Намет націй» поблизу Вифлеєму. Незважаючи на наявність офіційних документів, що датуються понад століття тому, вони є свідками того, як гектари їхніх сільськогосподарських угідь вилучають для розширення ізраїльських поселень.
Напади на Тайбе не можна ігнорувати. Вони служать як свого роду тривожний дзвіночок маленькому християнському містечку, чиє виживання символізує виживання всіх християн на землі. Виживання християн підкреслює ціну екстремізму поселенців і відображає гноблення, з яким стикаються їхні мусульманські сусіди упродовж тих самих десятиліть військової окупації.
Християнська громада в Старому місті Єрусалиму відчуває подібний страх і переживає таке ж насильство, як і християни в Тайбе. Під загрозою знищення перебуває стародавній Вірменський квартал. Суперечлива земельна угода та судові процеси можуть позбавити Вірменський патріархат 25% його землі. Йдеться не лише про квадратні метри. Йдеться про те, чи християнська присутність у Єрусалимі надалі процвітатиме, чи перетвориться у символічний пережиток минулого.
Священне місто Єрусалим має служити світові мультикультурною мозаїкою, яка приймає всіх, справжнім втіленням міста миру. Грецький православний патріарх Єрусалиму, Його Блаженство Теофіл III, зазначає: що Єрусалим служить «взірцем співіснування авраамічних релігій, цивілізації та культур. Це те, чого потребує світ сьогодні».
Альтернативний сценарій виражається в атаках у порядку відплати та в законодавчих, економічних та судових діях, які шкодять релігійно-культурному плюралізму, що є основою миру на Святій Землі. Цю альтернативу підсумовує в рекламний щит, встановлений поселенцями перед Тайбе, на якому написано: «Тут для вас немає майбутнього».
Тайбе — це яскраве та болісне нагадування про те, що поставлено на карту. Не можна ігнорувати руйнування святих місць, переслідування християнських родин та постійний відхід вірних із землі, в якій народився Христос. Якщо ця тенденція продовжиться, церкви та монастирі залишаться лише порожніми будівлями, музеями віри, яка колись жила та наповнювала цю землю.
Ми звертаємося з цим закликом до християн усього світу: не відводьте погляду. Місце народження нашої віри спустошується. Це не абстрактні заголовки чи далекі історії. Це наші брати та сестри у Христі, які живуть на тих самих пагорбах і в тих самих селах, де ходив, навчав і любив Ісус.
Ми повинні діяти не лише молитвою, а й захистом, солідарністю та ресурсами. Ми повинні голосно вимагати дій від міжнародних організацій, включно з урядом США, щоб притягнути Ізраїль до відповідальності за відмову від захисту християнських громад. Ми повинні підтримувати місцеві християнські установи та громади на місцях, щоб вони могли вистояти та процвітати.
Святі місця Палестини повинні залишатися живими, не лише в камені, а й у дусі, в молитві та в живій присутності місцевих християн. Тож зробімо так, щоб у цих священних місцях продовжували лунати гімни та літургії, і щоб вони не замовкали під тягарем несправедливості.
Крістофер Хут, Мей Еліз Кеннон