+ Варфоломій

З Божої милості, архієпископ Константинополя-Нового Риму і Вселенський Патріарх до всієї повноти Церкви Благодать, милість і мир від Спасителя Христа, народженого у Віфлеємі

Високочесні брати ієрархи,

Улюблені діти в Господі,

З Божої ласки ми знову в цьому році святкуємо співом, гімном і духовною піснею Різдво по плоті предвічного Сина і Слова Божого, а саме об’явлення таємниці Бога і людства. Згідно св. Миколая Кавасили, те, що відбувається в Божественній Літургії, є «містагогією втілення Господа», а її вступна акламація «Благословенне Царство Отця, і Сина, і Святого Духа» є доказом того, «що саме через втілення Господа люди Перший дізнався, що Бог є трьома особами». [1] Той самий святий Отець проголошує, що наш Господь і Спаситель Ісус Христос був першим і єдиним, хто продемонстрував автентичну і досконалу людську істоту щодо Його етосу, життя та всього іншого [2]

Прийняття людської природи в особі Сина і Слова Божого разом із відкриттям шляху обожнення людини через благодать додають людству неперевершену цінність. Забуття цієї істини веде до зменшення поваги до людської особистості. Заперечення вищої долі людини не тільки звільняє її, але й веде до різного роду принижень і поділів. Не усвідомлюючи свого божественного походження та своєї надії на вічність, люди борються за те, щоб залишатися людьми, і не можуть впоратися з протиріччями «людського стану».

Християнське сприйняття людського існування дає розв’язання проблем, створених насильством, війною та несправедливістю в нашому світі. Повага до людської особистості, мир і справедливість – це дари від Бога? однак встановлення миру, який походить від Христа, вимагає участі та співпраці людей. Християнський погляд на боротьбу за мир полягає у словах Христа Спасителя, який проголошує мир, звертаючись до Своїх учнів із привітанням «Мир вам» і заохочуючи нас любити ворогів [3]. Одкровення у Христі називається «Євангелієм миру»[4].

Це означає, що для нас, християн, шлях до миру лежить через мир і що ненасильство, діалог, любов, прощення та примирення мають пріоритет перед іншими формами вирішення розбіжностей. Теологія миру чітко описана в документі Вселенського Патріархату Заради життя світу: до соціального етосу Православної Церкви (2020):

 «Ніщо так не суперечить волі Бога щодо Його створінь, створених за Його образом і подобою, як насильство одне проти одного… Ми можемо просто сказати, що насильство є гріхом par excellence. Це досконала суперечність нашої створеної природи та нашого надприродного покликання шукати єдності в любові з Богом і нашим ближнім… Світ є справжнім одкровенням ще глибшої реальності творіння, як це задумано Богом і як Бог створив його у Своїх вічних порадах».[5]

Світ не можна сприймати як належне? це не є самоочевидним. Це обов’язок, досягнення і невпинна боротьба за його збереження. Немає автоматичних рішень чи постійних рецептів. Перед обличчям постійних загроз миру ми повинні бути пильними та готовими вирішувати проблеми шляхом діалогу. Великі герої політики є поборниками миру. Щодо нас, то ми продовжуємо підкреслювати миротворчу роль релігії. Це в той час, коли релігії критикують за плекання фанатизму та насильства «в ім’я Бога» замість того, щоб бути силами миру, солідарності та примирення. Однак це свідчить про відчуження релігійної віри, а не про її невід’ємну частину. Справжня віра в Бога є найсуворішим критиком релігійного фанатизму. Релігії є природними союзниками всіх людей, які прагнуть миру, справедливості та збереження творіння від людського знищення.

Цього року світ вшановує 75 річницю Загальної декларації прав людини (10 грудня 1948 р.), що становить підсумок фундаментальних гуманітарних ідеалів і цінностей, «спільний стандарт, до якого повинні прагнути всі люди і всі нації». Права людини, центром уваги яких є захист людської гідності з її індивідуальними, соціальними, культурними, економічними та екологічними умовами, розуміються лише в їхній початковій динаміці, якщо вони визнаються основою та критерієм глобального миру, асоціюючи його зі свободою і справедливістю. У цьому сенсі майбутнє прав людини та миру також пов’язане з внеском релігій у справу їх поваги та втілення в життя.

З цими думками та святковим настроєм, у повному переконанні, що життя Церкви саме по собі містить опір нелюдськості, де б така нелюдськість не виникала, ми запрошуємо всіх вас до доброї боротьби за побудову культури миру та солідарності, де люди побачать в особі своїх подібних брат чи сестра і друг, а не загроза і ворог. Крім того, нагадуємо всім вам, дорогі брати Ієрархи та діти, що Різдво є часом самоусвідомлення та подяки, відкриття різниці між Боголюдиною та «людиною-богом», усвідомлення «великого» чудо» свободи у Христі та зцілення «великої рани» відчуження від Бога. Нарешті, ми шанобливо схиляємо коліна перед Марією, Матір’ю Божою, яка несе на руках втілене Слово, і передаємо вам благословення Матері Святої Великої Церкви Христової, бажаючи вам благодатного, здорового, плідного, мирного і радісного нового року Господньої ласки.

Різдво 2023

+ Варфоломій Константинопольський, Ваш палкий молитовник перед Богом!

1. On the Divine Liturgy XII, PG 150.392D.

2. On the Life of Christ VI, PG 150.680C.

3. Cf. Mt. 5:44

4. Eph. 6:44

5. § 42, 43 and 44.

Переклад українською мовою – «Київське Православ’я»

Джерело: Patriarchal Encyclical