Ми, сильні, повинні нести слабості безсилих, а не собі догоджати
Рим. 15:1
У нинішню неділю прозріння сліпців, повернення дару мови біснуватому всі ми, навіть адепти русміра в Україні, зрозуміли хто ті нинішні сліпці і біснуваті, що через 13 років після помпезного освячення Одеського собору Преображення цинічно його зруйнували. І це виглядає, як реалізація погрози єресіарха Кирила, мовленої на останній архієрейській нараді – погрози про розкол і тиск влади.
Очевидно нинішній заклик апостола Павла є якнайбільш актуальним і підбадьорюючим для нас, що терпимо несправедливі знущання безсилих біснуватих сліпих ворогів нашого народу, держави, Церкви і людства. Адже залишитись в державі, що зазнає постійних авіа ударів, і постійно дбати про потреби фронту, часто також перебуваючи на цьому фронті, – ніяк не є догоджанням собі, але є свідченням сили, що дається згори. Сили, що єднає нас із Творцем, озброює Істиною, огортає вічною Любов’ю до Бога і ближніх і чинить співучасниками у перемозі Життя над смертю і тлінням.
Цей ідеалізований шлях перемоги добра над злом, чистоти над життєвим брудом ми сьогодні згадуємо у 950 річницю переставлення родоначальника українського чернецтва в Київо-Печерській лаврі – преподобного Антонія. Цей приклад подвижницького життя просіяв в нашому народі ще задовго до державницького оформлення наших нинішніх ворогів, що імітують братів у вірі, старших братів по національному походженню, але прагнуть лише диявольських речей – смерті, зла, руйнування і беззаконня.
Подібно ці ж вороги імітують і соборність у Церкві в період відзначення пам’яті отців VI Вселенського Собору. Скликавши архієрейську нараду, котра ані не охоплює більшості їхніх архієреїв, ані не може претендувати на статутний орган церковного управління, бо не має регулярної основи, ці благословлятори злочинів намагаються когось звинувачувати у розколі, у порушенні єдності Церкви, забуваючи нинішні настанови апостола Павла – «Бог терпеливости й потіхи нехай дасть вам бути однодумними між собою за Христом Ісусом, щоб ви однодушно, одними устами славили Бога й Отця Господа нашого Ісуса Христа». (Рим. 15:5-6)
Запитаймо себе, чи була та єдність сьогодні в головах і серцях послідовників єресіарха Кирила в Одесі, де зруйнували собор, і в Москві, де благословили це руйнування? Але найгіршим є те, що ті вірні мп в Україні, що нині щиро обурені такою блюзнірською поведінкою свого вітчима, не прагнуть єдності з єдиновірними православними українцями канонічної автокефальної Православної Церкви України, не бажають бути однодумними у Христі Ісусі.
Тож молімось, щоби такі духовні сліпці силою Божою прозріли, щоби ті опановані злими духами онімілі заговорили правдою Божою, тоді й здобудемо перемогу добра над злом, правди над беззаконням, справжньої Руси-України над московською ордою!
+ Борис, єпископ Херсонський і Каховський, керуючий Таврійською єпархією