Всечесному духовенству, чернецтву, владі, воїнству та Боголюбивому народові Божому

Мир Вам у Господі!

Таке давнє біблійне вітання виражає сьогоднішні прагнення України і всього цивілізованого світу.

Все ж мотивовані захисники зі зброєю військовою, а чи цивілізаційною – Слова, моралі, культури, мови – прагнуть справедливого миру після перемоги над безбожною ордою; прагнуть, просять Бога, і змагають за Торжество Правди.

Минулоріч один священник, заперечуючи ідею спільної молитви за Україну в неділю Торжества Православ’я, запитував публічно у своїх роздумах – яке торжество і чого ми святкуємо.

Нині, після понад двох тижнів активної війни московитів з Україною і всім цивілізованим світом, ми побачили за потоком новин, способом поведінки, моральні імперативи, що спонукають до вибору поміж добром і злом, спонукають до справжності поведінки, спонукають до практичної декларації своєї віри.

В умовах ракетних обстрілів народжують дітей – наше майбутнє, поєднують серця, вінчаючись та просячи Божого благословення. Водночас не чути ще так недавніх протестів про право на аборти – легалізоване вбивство ненароджених людей, право на евтаназію – узаконення вбивства немічних, право на гендерний вибір та нетрадиційну орієнтацію. Всі оті несправжні права, що прикривали важкі гріхи, раптом забулися перед обличчям реальної смерті. Розрадою в умовах жорстокої війни стають тільки справжні цінності – сім’я, нове життя, взаємопідтримка, солідарність, що виявляють культуру життя, а не смерті, культуру та цивілізацію любові Бога і ближніх, а не ненависті. Вояки не сперечаються про природу ікони, бо ж досвідчують благодатну дію Бога і Його святих. І це рецепція науки Церкви народом Божим.

Нам, як народові Божому, потрібно втримати цю моральну висоту, щоби заручитися подальшою підтримкою Всемогутнього Бога, Його Пречистої Матері, святих землі української і всіх святих, не потураючи лихослів’ю, що заполонило рекламні щити, і тоді ми і надалі зможемо досвідчувати чудесні явища Божого благовоління до нас, грішних, до нашого багатостраждального народу, автокефальної Православної Церкви, незалежної України, рідної і єдиної державної мови, української культури, науки та цивілізації. Тільки за тих кільканадцять днів ми маємо незаперечні акти того, як Бог вореться за нас – чи то на Волині, коли вітром зніс ворожий десант до окупанта, чи то в Одесі, піднявши шторм проти ворога, чи то в Миколаєві, коли не розриваються снаряди ворожої артилерії, чи то відбираючи розум ворогові, котрий воює часто зі своїми ж підрозділами. Бо те, що неможливо людині – можливо для Бога.

Адже сила Божа проявляється в немочі, – нагадує нам апостол Павло. Бог осміяним бути не може – бо що людина сіє, те і пожне!

Сіймо діла віри і любові, виявляючи героїзм у захисті всього рідного та рішучість у встановленні істини та справедливості, покаранні безбожних зухвальців, бо наша боротьба, за нагадуванням апостола Павла, проти духів злоби піднебесних, проти світоправителів віку цього.

Хай Всемилостивий Господь, Котрий рали нас постраждав і воскрес, за молитвами Непереможної Воєводи – Богородиці, дарує нам перемогу і справедливий мир, піднявши нас від гріха і тління до миру і благодаті!

З нами Бог, розумійте народи, і покоряйтеся, бо з нами Бог!

З молитвою та благословенням,

+ БОРИС, благодаттю Божою єпископ Херсонський і Каховський, керуючий Таврійською єпархією