Преображення Господнє – євангельська подія. Про неї однаково свідчать три Євангелісти Матфей, Марко і Лука. Ісус Христос преобразився перед своїми учнями Петром, Яковом та Іоаном, яких вивів на гору Фавор. Лице Його засяяло, як сонце, одежа ж Його стала білою, як світло. І ось явилися їм Мойсей та Ілля, які розмовляли з Ним. При цьому Петро сказав Ісусові: «Господи!. Добре нам тут бути – коли хочеш, зробимо тут три намети: Тобі один, Мойсеєві один і один Іллі. Поки він говорив це, ясна хмара осінила їх, ось голос із хмари говорить: «Цей є Син Мій Улюблений, в Якому Моє благовоління: Його слухайте». І, почувши, ученики пали ниць і дуже полякались. Та Ісус підійшов, доторкнувся до них і сказав: «Встаньте і не бійтеся». 3вівши ж очі свої, вони нікого не побачили, тільки одного Ісуса. І коли вони сходили з гори, Ісус наказав їм: «Нікому не говоріть про це видіння, доки Син Людський не воскресне з мертвих» (Мт. 17:1 – 9).

Описуючи подію чудесного Преображення Господнього на очах вибраних учнів, євангелисти Матфей, Марко та Лука, через відсутність в людській мові належних слів для передання Слави Божої, вдаються до порівняння обличчя й одягу Господа із «сонцем» і «світлом» (Мт. 17:2), «мов сніг, як жоден білильник не може вибілити на землі» (Мк. 9:3), «з блиском» (Лк. 9:29).

Крім цього, разом із Господом ученикам з’являються стародавні пророки – Мойсей та Ілля, які розмовляють зі Спасителем. Цей факт свідчить про те, що Ісус належав не тільки до земного, фізичного світу, але й, що Він одночасно перебуває поза часом і поза простором, належачи до вічності; і природа Його – природа Божественна. Саме цю Божественну природу Спасителя і стверджує голос із хмари. Над йорданськими водами в момент хрещення Господнього було чутно також Божественний голос, і ту подію Церква називає Богоявленням. На горі ж Фаворській і в осяянні Божественної слави і в стверджувальному небесному голосі знову відкривається Божественна природа Ісуса Христа. Учитель Церкви, візантійський богослов і подвижник Григорій Палама, який жив у XIV столітті, розмірковуючи про особливості Фаворського сяйва, яке осяяло Ісуса Христа, стверджував, що це не було звичайне фізичне світло нашого створеного світу, але світло несотворенне, нетварне, видиме явлення Божественної енергії і благодаті.

Святкування дня Преображення розпочалося зі стародавніх часів. Як і кожне велике свято Преображення Господнє продовжується 9 днів із 5/18 дня перед святом Преображення до 13/26 серпня – дня віддання. Тому в ці дні Церква в своїх богослужіннях прославляє цю євангельську подію. У V столітті свята рівноапостольна Олена не горі Фавор збудувала храм на честь Преображення Господнього, а Анатолій Константинопольський, святий Іоан Дамаскін і Кузьма Мяюмський склали на свято Преображення багато піснеспівів, якими Церква й донині прославляє Христа, який преобразився не Фаворській горі.

Апостольськими та соборними правилами визначено приносити в цей день до храму плоди для освячення. В апостольських постановах зберіглася навіть молитва на освячення початків плодів. За переданням від святих отців в день Преображення Господнього прийнято споживати виноград, яблука, груші та інші плоди, які благоговійно освячують в цей день. Правила суворо приписують не споживати плодів до 6/19 серпня, особливе для братії в монастирях. Якщо хтось із ченців скуштує винограду або іншого плоду раніше свята, то заборону за непослух нехай прийме і нехай не споживає винограду протягом місяця. Від цього нехай навчаються й інші вірні виконувати це правило. Виноград на трапезі після цього свята тричі на тиждень повинен вживатися братією: в понеділок, середу і п’ятницю. Заради свята також на трапезі дозволяється вживати рибу.

За народною традицією День Преображення Господнього ще називають «Спасом», або ж «Спасом яблучним». В давній Україні сім’ї були великими. Часто по десятеро, п’ятнадцятеро дітей. Але й дитяча смертність також була великою. Тому матері, які втратили дітей ще зовсім малюками, не їли до Спаса яблук, груш та іншої садовини, бо якщо порушиш цей «фруктовий піст», то там в раю Божа Мати не дасть дитяті яблука, сказавши: «А твоє мати з’їла». Коли приходили з церкви, то всі сідали за стіл і споживали освячені плоди з медом. Освячення плодів з садка означало своєрідну подяку за цьогорічний врожай. На півночі України, а також в середній смузі, з цього дня могли бути заморозки, тому в народі звучала така приказка: «Прийшов Спас, готуй рукавиці призапас!». Часто успенський піст називали «спасівкою». Навіть існував такий переказ, що Господь призначив дев’ять тижнів великого посту, а святі отці почали просити, щоб Він розділив його, бо для людей заважко стільки тижнів тримати піст. І тоді Господь встановив сім тижнів великого посту перед Пасхою і продовження цього посту перед Успінням Богоматері ще два тижні. Тому зберіглося таке вірування, що у спасівку так само потрібно суворо постити, як під час великого передвеликодного посту. Спаса вважалося днем поминання померлих, бо за віруванням це був третій виступ мерців на світ – у Страсний Четвер, Зелені Свята і на Спаса.

Святкуванням Преображення Господнього Церква урочисто сповідує і прославляє з’єднання Божества й людства в особі Ісуса Христа і Його добровільні та істинні страждання нас ради і ради нашого спасіння. Преображення є днем нового Богоявлення для учнів Ісуса Христа, які за першого Богоявлення під час Його Хрещення на Йордані, ще не були прикликані до звання апостолів. Цей день є днем тілесного і видимого явлення апостолам Божественної слави Сина Божого, яка раніше для них була утаємниченою. Свято Преображення і для нас показує, що для благодатного нашого преображення із темряви гріхів до світла істинного потрібні всього лише покаяння та добрі наші вчинки й справи.

Високопреосвященний Димитрій (Рудюк), митрополит Львівський і Сокальський (ПЦУ)