Кожен із нас, дорогі брати і сестри, святкує свій день народження. Але є свято, яке стосується всіх українців, – День народження держави України, яке відзначаємо 24 серпня.

Шанувати своїх матерів, любити їх і про них дбати – це наш священний християнський обов’язок. Україна – це спільна для всіх нас мати, яка дала нам світло життя, дала нам свою мову, культуру, яка виховала нас у кращих християнських традиціях. Тому у цей святковий день ми повинні дякувати Богові за дар рідної землі, мови, традицій.

Гортаючи сторінки історії, ми        бачимо, що дуже часто наша матір-Україна стояла перед Хрестом страждань і страшними муками своїх дітей, коли монголо-татарські полчища плюндрували українські землі, коли польські шовіністи проливали криваві ріки, вбиваючи ні в чому не винних людей, бо ті вважали себе українцями. Але перевершив усіх більшовицький режим, який зневажав український народ більше, ніж скотину, який замордував незчисленну кількість українців тільки за те, що вони хотіли жити у вільній і незалежній Українській державі, мати свою Церкву, свою мову і свою культуру.

Вже 29 років, як Україна стала незалежною державою, але вона й надалі залишається бідолашною і зневаженою. Як багато вона страждала, та, на жаль, надалі продовжує страждати і мучитись разом зі своїми дітьми.

Обов’язком кожного українця є, відповідно до своїх сил і можливостей, заспокоїти нашу матір-Україну, втерти сльози з її заплаканого обличчя, потішити її, виявити до неї любов. Бо і наш великий учитель і Господь Ісус Христос в останні хвилини свого земного життя про все забув, аби подбати про Свою Святу Матір, заспокоїти Її. Бо і великий геній українського народу, незламний син матері України Тарас Шевченко до всіх нас, її дітей, звертається із закликом: «Свою Україну любіть, любіть її во время люте, в останню тяжкую мінуту за неї Господа моліть».

Ми, українці, живемо в роки очищення живемо психічної та духовної свідомості нашого народу. Таке «очищення» свого часу євреї мали протягом 40 років. А ми тільки 29. Скільки ще чекати?

Почнімо із себе самих. Перестаньмо бути рабами своїх гріхів. Перестаньмо бути байдужими до Бога, Церкви, держави, мови і всього, що пов’язане з українською культурою.

У цей святковий день закликаю всіх українців Заходу і Сходу, Півночі та Півдня розмовляти рідною мовою, підтримувати продукти і товари національного виробництва, змінити російську попсу на своїх музикантів.

Отож, єднаймося, дорогі брати і сестри! Єднаймося у щире Христове братерство, єдину християнську родину, якою є вільна і незалежна Українська держава і єдина помісна Церква!

прот. Іван Голуб, м. Львів