+ ВАРФОЛОМІЙ
МИЛІСТЮ БОЖОЮ АРХІЄПИСКОП КОНСТАНТИНОПОЛЬСЬКИЙ,
НОВОГО РИМА І ВСЕЛЕНСЬКИЙ ПАТРІАРХ
ВСІЙ ПОВНОТІ ЦЕРКВИ
БЛАГОДАТЬ, МИР ТА МИЛІСТЬ ВІД ХРИСТА, ЩО ВОСКРЕС У СЛАВІ
Возлюблені у Господі боголюбиві браття та чада у Господі,
Провівши хід священного і великого посту в молитві і пості, досягнувши спасительних страждань Христа Бога, сьогодні ми стаємо учасниками радості Його світлоносного Воскресіння.
Досвід Воскресіння являє собою ядро православної ідентичності. Ми святкуємо Воскресіння Господнє не тільки під час свята Пасхи і наступного пасхального періоду, але в кожну неділю і на кожній Божественній Літургії, яка завжди є світлим торжеством. Християнське життя у всіх його вимірах – в богослужінні, а також у нашому житті та свідченні у світі – несе в собі воскреслий дух і сповнений перемогою воскреслого Христа над смертю і очікуванням Його вічного Царства.
Людина не може самостійно впоратися зі страхом і неминучістю смерті, з якою вона стикається в усьому, а не тільки після завершення її життя. Відчуття, що життя – це «подорож до смерті» без будь-якої надії на втечу, не призводить до будь-якої гуманізації життя або підвищення відповідальності і турботи про теперішнє і майбутнє. Навпаки, людство тікає і відривається від суттєвих елементів життя, закінчуючи цинізмом, нігілізмом і відчаєм, у вигадуванні неприборканої самореалізації і в безбожному евдемонізмі: «давайте їсти і пити, бо завтра ми помремо». Наука, соціальна та політична активність, економічний прогрес і процвітання не можуть вийти з цього глухого кута. Все, що створено людством, несе печать смерті, і не веде до спасіння, бо саме потребує спасіння. Прагнення до вічності не може бути приховане мирськими благами і не може бути задоволене продовженням життя або обітницею помилкового раю.
Православ’я надає сучасній раціоналістичній людині Істину спасительного Євангелія Воскресіння. Для нас, православних, Пасха – це не просто пам’ять про Воскресіння Господнє, але й досвід нашого власного відродження у Воскреслому Христі; це передчуття і переконання есхатологічного виконання божественної ікономії. Вірний християнин знає, що екзистенційна повнота – це дар божественної благодаті. У Христі, наше життя перетворюється, перетворюється на подорож до обоження. Для апостола Павла християни відрізняються від «інших», тих, які «не мають надії» (див. 1 Сол. 4:13). Вони надіються на Христа, який є «нашим життям і воскресінням», «першим і останнім і живим» (Одкр. 1:17-18).
Спасительна присутність Христа в нашому житті і надія на небесне Царство нерозривно пов’язані з нашим християнським буттям, яке діє і реалізується як творча і перетворююча сила у світі. Невипадково, перш ніж сучасна цивілізація змогла оцінити і встановити людину як творця історії, вірних було покликано стати «співпрацівниками Бога» (див. 1 Кор. 3:9). Тому, стверджувати, що Православ’я інтровертне, неземне і байдуже до історії та цивілізації, – це повністю неправильне тлумачення православної самосвідомості, а також соціальної та благодійної діяльності Церкви.
Преосвященні собрати і улюблені чада,
Пасха – це не просто найбільше свято і торжество Православної Церкви. Воскресіння – це вся наша віра, все церковне життя, вся цивілізація Православ’я. І з цього невичерпного джерела, весь есхатологічний рух нашого православного життя і свідчення випливає і виростає. У Воскресінні і від Воскресіння ми, вірні, пізнаємо нашу вічну долю; ми розрізняємо зміст і напрямок нашої місії у світі; і ми відкриваємо сенс та істину нашої свободи. Той, хто зійшов до найнижчих кінців землі, зруйнував ворота адові і силу смерті, піднімається з гробниці як визволитель людства і всього творіння. Людина покликана вільно приймати цей дар свободи, об’єднуючись у «спільноті обоження», у Церкві, де свобода є фундаментом, шляхом і місцем призначення. Як дар від Христа, ця свобода випробовується і виражається як «вимовляти правду в любові» (див. Еф. 4:15), як подія сопричастя і солідарності. «Бо ви, браття, покликані до свободи; тільки не використовуйте свою свободу як можливість для плоті, але через любов служіть один одному» (Гал. 5:13). У Церкві «ми існуємо в напрямку Воскресіння», дивлячись на «спільне воскресіння» у невечірний день Царства.
З цими думками ми віддаємо з чистим серцем, славу Воскреслому Господу, що «дарував всім життя», Богові, що є «з нами» і «для нас», Який обіцяв бути з нами до кінця віків. І ми вигукуємо радісне пасхальне привітання: «Христос воскрес!», молячись Творцю і Викупителю світу, Який дарував всім нам життя, через світло Свого всеспасительного Воскресіння, і сповнює всіх повнотою радості і всіма спасительними дарами, щоб оспівувалось і благословлялось Його всесвяте і над-небесне ім’я.
Фанар, Свята Пасха 2019р.
+ Варфоломій Константинопольський,
Палкий молитвенник перед Богом за всіх вас.