СЛОВО НА НЕДІЛЮ ДРУГУ ВЕЛИКОГО ПОСТУ СВЯТИТЕЛЯ ІОАНА ЗОЛОТОУСТОГО

Не будемо браття, зневірюватися в своєму спасінні, але будемо підносити до Небесного Царя молитви, благання й прохання заступництва з багатьма сльозами. Нехай і цей піст буде нашим сподвижником і помічником у цьому доброму заступництві. Як після зими і з настанням літа, мореходець виводить у море своє судно, воїн чистить зброю і готує коня до бою, землероб гострить серп, мандрівник відважно виступає в дальню путь, борець знімає з себе одяг і готується до боротьби, так і ми, християни, з початком посту, цього духовного літа, як воїни почистимо зброю, як землероби нагостримо серп, як керманичі протипоставимо свої помисли хвилям непорядних бажань, як подорожні, почнемо шлях до неба.

Оброби ниву твоєї душі, посічи терня, посій слово благочестя, насади чудові рослини любомудрості і з великою турботливістю доглядай за ними, — і ти будеш землеробом і скаже тобі Павло: «Працюючому трудівникові першому належить від плоду скуштувати» (2 Тим. 2:6). І він займався цим мистецтвом, і тому в послані Корінфян сказав: «Я насадив, Аполлос поливав, Бог же зростив» (1 Кор.З:6). Нагостри твій серп, бо його затупив ти пересиченням, — нагостри постом. Ступи на шлях, що веде до неба, ступи на шлях тісний і вузький, — і піди ним. Як же ти можеш, і ступити на цей шлях та йти ним? Виснажуючи і поневолюючи своє тіло, бо на тісному шляху дуже заважає огрядність від переситу. Приборкай хвилі непорядних пристрастей, угамуй бурю злих помислів, збережи в цілості човен, покажи велику досвідченість – і ти керманич.

Для всього цього нехай буде в нас і поприщем і вчителем піст. Піст розумію не той, якого дотримуються багато хто з нас, а піст справжні стриманість не лише від їжі, але гріхів, бо піст сам по собі не спасти тих, хто дотримується його, якщо не відповідатиме він постановленому законові. І борець, сказано, не чується, якщо незаконно буде змагатися (2 Тим. 2:5).

Отже, щоб і нам, і здійснивши подвиг посту, не позбавитися вінка за нього, повчімося, як і в яким спосіб має відбуватися ця справа. І фарисей той постив, але після цього посту вийшов (з церкви) позбавленим плодів, вирощуваних постом. Митар не постив і, не постившись, випередив того, хто постив, аби ти знав, що немає ніякої користі від посту, коли його не супроводить і все. інше. Постили ніневітяни, і залучили до себе благовоління Боже; постили й іудеї, і не тільки нічого не здобули, але й були осуджені (Іс.58). Якщо ж піст погрожує такою небезпекою тим, хто не знає, як треба поститися, то вивчимо закони посту, щоб нам не бігти непевно (1 Кор. 9:26), не бити повітря, не битися з тінню.

Піст є ліки. Проте ліки, хоча б тисячу разів були корисні, часто бувають даремні для того, хто не знає, як їх уживати. Треба знати й те, коли слід приймати їх, і кількість самих ліків, і будову тіла того, хто приймає, і особливості країни, і пору року, і належний рід їжі і багато іншого. І коли одне щось буде залишене без уваги, то завдасть шкоди всьому іншому, про що сказано. Якщо ж для нас потрібна така точність, коли треба лікувати тіло, тим більш необхідно з усією суворістю розбирати й розглядати все, коли уздоровлюємо душу і лікуємо помисли.

Подивімось же, як постили ніневітяни, і як вони позбавились гніву того. Чи тільки піст і веретище віддалили від них цей невідворотний гнів? Не це, а переміна всього життя. З чого це видно? — Із самих пророчих слів. Той же самий пророк, котрий сказав про гнів Божий і про їхній піст, про примирення (з ними Боже) і причину примирення говорить так: «І побачив Бог їхні вчинки» (Ін. 3:10). Які вчинки? Що вони постили, що вбиралися у веретища? Зовсім не те; але замовчуючи все те, він додав: «… що відвернулися від злого шляху свого, і пожалував Бог про лихо, про яке сказав, що пошле на них і не наслав». Бачиш, що не піст урятував від небезпеки, але переміна життя зробила Бога благим і милостивим до іноплемінників. Це сказав я не для того, щоб ми ганьбили піст, а щоб шанували його, бо честь посту складає не утримання від їжі, але віддалення від гріхів; отже, хто обмежує піст лише утриманням від їжі, той більше за все ганьбить його. Ти дотримуєшся посту? Доведи мені це своїми ділами. Якими, кажеш, ділами? Коли побачиш убогого, подай милостиню; коли побачиш ворога, примирись; коли побачиш свого друга щасливим, не заздри; коли побачиш красиву жінку, пройди мимо.

Нехай дотримуються посту не самі вуста, а й зір, і слух, і ноги й руки, і всі члени нашого тіла! Нехай постують руки, чисті від крадіжки й зажерливості! Нехай дотримуються посту ноги, припинивши відвідування протизаконних видовищ! Нехай постують очі, привчаючись не заглядатись на вродливі обличчя, і не задивлятися на чужу красу! Зір є їжа очей; якщо вона протизаконна і заборонена, то шкодить посту і руйнує спасення душі; коли ж законна й дозволена, то прикрашає піст.

Найбезглуздішим було б — щодо їств — утримуватись і від дозволеної їжі, а очима поглинати й заборонене. Ти не їси м’яса? Не куштуй же й очима нескромності. Нехай дотримується посту й слух, а піст слуху полягає в тому, щоб не сприймати лихослів’я й наклепу: «Не слухай, говорить, поголосу марного» (Вих. 23:1). Нехай постує і язик від бруднослів’я та лайки. Що за користь, коли ми стримуємось від птахів і риби, а братів гриземо й мучимо? Лихослов сушить тіло братнє, угризає плоть ближнього. Тому й Павло, з погрозою, сказав: «Якщо ви один одного гризете та їсте, то глядіть, щоб не понищили ви один одного» (Гал. 5:15).

Знаючи все це, змінимо й виправимо своє життя і потурбуємось про побожність і доброчесність, щоб досягнувши самої вершини любомудрості, й теперішнє життя провести з доброю надією, а в майбутньому стати перед Христом з великою відвагою та одержати невимовні блага, яких щоб удостоїлися всі ми з ласки й людинолюбства Господа нашого Ісуса Христа, що з Ним Отцю і Святому Духові слава на віки вічні. Амінь.