ПАСТИРСЬКЕ ПОСЛАННЯ ВИСОКОПРЕОСВЯЩЕННОГО ІОАННА, АРХІЄПИСКОПА ХАРІУПОЛЬСЬКОГО, ЕКЗАРХА ПАТРІАРХА КОНСТАНТИНОПОЛЬСЬКОГО

Архієпархія православних церков руської традиції у Західній Європі, Екзархат Константинопольського Патріархату, як і інші церковні юрисдикції Заходу, із занепокоєнням стежить за розвитком напружених відносин між Православними Церквами та, у той же час з особливою гостротою переживає їх у своєму внутрішньому житті.

Будучи вкоріненими у духовну і культурну спадщини російської еміграції, парафії та громади Архієпархії стикаються з безліччю питань з боку віруючих у зв’язку з напруженістю, яка нещодавно виникла між Московським Патріархатом і Вселенським Патріархатом, під омофором якого ми знаходимось. Перше з питань, з якими стикаються наші священики та наші миряни, – це, безумовно, саме серйозне питання про євхаристичне спілкування.

Московський Патріархат прийняв одностороннє рішення перервати євхаристичне спілкування з Вселенським Патріархатом, зробивши це рішення обов’язковим для всіх віруючих, кліриків і мирян. Для Архієпархії, яка звикла до співслужіння з Московським Патріархатом, цей розрив спілкування – велике страждання. Фактично, майже ні в один момент історії Архієпархія не знаходилася у повному розриві спілкування з Московським Патріархатом навіть в найпохмуріші часи ХХ-го століття, оскільки Архієпархія, як і весь Вселенський Патріархат, і Московський Патріархат завжди продовжували сповідувати однаковий символ віри. Саме сповідання віри є мірилом православ’я наших церков, і до цього часу жодна з них не зраджувала символу віри.

Через свій односторонній (і, на наш погляд, надмірний) характер рішення, прийняте Священним Синодом Московського Патріархату, очевидно, не прийнятне у церквах Архієпархії. У нинішній ситуації наші священики та диякони не допускаються до співслужіння у церквах, які належать до Московського Патріархату, хоча їм не забороняється відвідувати ці церкви в індивідуальному порядку, непомітно приєднуючись до молитви всієї Церкви. Але відповідно до православної еклезіології, ця заборона не може відноситися до мирян, тобто, до хрещених православних віруючих, які не є рукопокладеними дияконами, священиками або єпископами. Відносно таїнств, мирянин у Західній Європі належить до єдиного соборного Тіла Христового, тобто, до всіх юрисдикцій одночасно, а не до однієї ієрархічній структурі, будь то константинопольська, московська чи інша.

Хрещені люди не є власністю єпископів, вони – члени єдиного церковного тіла, зібраного у тому місці, де вони знаходяться. Так, православний віруючий Санкт-Петербурга, переселяючись на Крит, перестає бути членом Російської церкви і стає повноправним членом церкви Критської, яка належить до Вселенського Патріархату. На відміну від кліриків, миряни не потребують канонічній відпустці свого єпископа при зміні місця проживання.

У силу того, що в західних країнах безліч православних єпископських юрисдикцій співіснують на одній і тій же території, наші віруючі щодо таїнств потенційно є членами всіх церковних юрисдикцій, які сповідують один і той же символ віри. Зрозуміло, віруючі можуть нести певні обов’язки, у тому чи іншому приході, але це анітрохи не зменшує їх приналежності до всього церковного тіла. Співіснування декількох юрисдикцій на одній території, яке часто піддається критиці, є у нинішніх умовах тим фактором, що спонукає до єдності у таїнствах.

Не слід ображати благодать Божу, присутню і діючу в усіх наших Церквах, оскільки в них зберігається православна віра, навіть при виникненні конфліктів. Навпаки, нам слід покластися на дію Святого Духа в першу чергу через євхаристичне спілкування, до якого ми покликані. Ми запевняємо духовенство Московського Патріархату у нашій братській любові та сподіваємося, що якомога швидше зможемо знову брати участь у спільних богослужіннях. Що стосується мирян, ми повторно запевняємо їх у сповіданні віри та любові й очікуємо у Тіла і Крові Господа нашого Ісуса Христа всіх православних віруючих, бажаючих відгукнутися на заклик Господа: «Прийміть споживайте, це тіло моє, що за вас ламається на відпущення гріхів. Пийте з неї всі, це є кров моя, Нового Завіту, що за вас і за багатьох проливається на відпущення гріхів».

† Архієпископ Іоан Харіупольській, патріарший екзарх православних церков руської традиції у Західній Європі

Париж, 23 листопада 2018 р.

Переклад українською мовою – «Київське Православ’я»