Пророк Йона, головний герой і автор однойменної пророчої книги, жив в VIII столітті до н.е., в епоху, коли місто Ніневія стало столицею держави Ассирії. З книги пророка Йони ми не можемо почерпнути ніяких відомостей про його життя. Для нас залишається невідомим, де і коли на нього була покладена пророча місія. Автор згадує лише про те, що був сином Амітта (Йон. 1:1), і вказує на той факт, що коли він почав пророчу діяльність, Ніневія була «великим містом» (Йон. 1:2).

Однак Йона, замість того, щоб безпосередньо виконати волю Бога і проповідувати ніневітянам, йде в Яффу і сідає на корабель, відпливає в Таршіш. Тоді, за Божественним повелінням, на морі піднявся шторм і моряки кинули Йону в море, де його проковтнув кит (Іон. 1:3-2:1).

Перебування Йони протягом трьох днів в череві кита і його виверження на сушу є для всього Старого Завіту символом триденного погребіння і Воскресіння Христа. Крім того, навіть Сам Ісус Христос, бажаючи описати Своє триденне Поховання і Воскресіння, порівнює його з триденним знаходженням Йони всередині кита і його подальшому виверженням на сушу: «Як Йона перебував у середині кита три дні і три ночі, так і Син Людський буде в серці землі три дні і три ночі» (Мт. 12:40).

Однак в тексті пророцтва Йони нічого не говориться про те, в якому становищі перебувало його тіло в череві кита. Проте, православна гімнографія, що доносить до нас церковну традицію, представляє пророка Йону в момент його знаходження всередині кита таким, що розпростер свої руки і створював знак Хреста: «Образ Божественного Хреста, Йона в середині китів, з розкинутими руками передначертав» (катавасія утрені в Хрестопоклонну неділю).

Саме знак Хреста, позначений в замкнутому просторі утроби тієї риби, став тим, що врятувало Йону і допомогло йому після трьох днів вийти на сушу неушкодженим. Ця подія стає однім з найбільших чудес Старого Завіту, пов’язана з порушенням природних законів через Божественне втручання. Парадоксальним і дивним перебування Йони протягом трьох днів всередині кита є, з одного боку, тому, що настільки довга відсутність повітря не викликала смерті, з іншого – через те, що Йоні вдалося врятуватися і в доброму здоров’ї вийти назовні.

За встановленням Церкви, пам’ять пророка Йони святкується 21 вересня (грецька традиція), У день, коли відбувається віддання свята Воздвиження чесного Хреста.

Свято Хрестовоздвиження є спогадом про Страсті та Розп’яття Господа, яке не відбулося ні в стінах Єрусалиму, ні в іншому закритому просторі, щоб юдеям не вдалося привласнити собі цю подію спасення світу. Воно сталося за міськими стінами на відкритому просторі (Мт. 27:32-33, Мк. 23:26), щоб освятити все і зробиться доступним для огляду з усіх чотирьох сторін Хреста, які відповідають чотирьом сторонам горизонту.

Розп’яття Христа передвіщає його Воскресіння. Після Воскресіння і П’ятидесятниці і зішестя Святого Духа бере свій початок апостольська проповідь і поширення Євангельського слова серед усіх народів.

Зображення знаку Хреста як символу розп’ятого Господа Йоною в череві кита і його подальша пророча діяльність в різних землях дають нам підстави стверджувати, що книга пророцтв Йони, крім триденного Поховання і Воскресіння Христа і Знамення Чесного Хреста, передвіщає і проповідь святих апостолів, оскільки Йона був посланий Богом в чужі землі, а не в Ізраїль. У ту епоху північне царство було знищено ассирійцями, внаслідок чого Йона був змушений відправиться до ворогів ізраїльського народу. За часів проповіді Йони існували пророцтва про втілення Слова, яке ще не було здійснено. Шлях пророка Йони, в тому числі і його перебування в морі, знаменує собою участь Бога в житті всього творіння.

Таким чином, Йона, спочатку відмовився проповідувати слово Боже в Ніневії, відправився до Таршішу (Йон. 1: 3), де його поглинає кит (Йон. 2: 1), згодом вивергає  його на сушу цілим і неушкодженим. Після цього Йона знову отримує від Бога повеління проповідувати в Ніневії (Йон. 3:1-2). У результаті жителі Ніневії покаялися і спасалися  (Йон. 3:3-10).

Центром вчення пророка Йони є Бог. Для пророка Бог – все. Від Нього відбувається, їм керується і в Ньому закінчується все суще. Йона вважає Бога винятковим і національним Богом юдеїв, які піклуються тільки про цей народ. Саме ця точка зору змушує Йону послухатися Божественного веління. Однак Бог стоїть вище національностей і є загальним, що піклується про кожного, незалежно від його національної приналежності. З цієї причини Бог закликає Йону проповідувати за межами Ізраїлю, бо інші народи не є ворогами ні юдеїв, ні Бога, а навпаки, являють собою дітей і творіння Божі, які потребують покаяння, спасіння й повернення до свого Творця.

Феодорос Рокас, богослов.

Переклад українською мовою – «Київське Православ’я»