Поминальна заупокійна субота встановлена напередодні святкування дня Святої Тройці і називається Троїцькою суботою. У день заснування Церкви, у Святу Трійцю, благодать Духа Святого пронизала всю Церкву земну і всю Церкву Небесну, де праотці і патріархи, священномученики, преподобні, святі. Між Церквами земною і Небесною існує прямий зв’язок, ми молимося святим, просимо у них і вони нас чують. У день заснування Церкви – день Святої Тройці Дух Божий все в світі освятив, і живих і покійних, тому отці Церкви з заснуванням Церкви поминали померлих своїх дорогих батьків, своїх братів і сестер, і з натхненням Духа Божого влаштували поминальну суботу напередодні свята Святої Тройці.

Панахиди ще відправлялися в катакомбної Церкві, коли перші християни були гнані в Римській імперії, слово «панахида» в буквальному перекладі з грецької мови означає «відправа вночі», молитва вночі за покійних. Коли Церква стала вільна, то панахида вийшла з катакомб і стала службою за покійних. З часом з’явилися в Церкві поминальні суботи. Троїцька субота пов’язана з народженням Церкви і Зішестям Святого Духа. Ми молимося за покійних, щоб Господь простив їх і віримо, що Дух Божий перебуває не тільки в тих хто живуть і моляться, а й спочилих. Наші близькі пішли в інший світ з пристрастями, пороками, гріхами, а ми молимося і просимо Божого Духа, якого Бог послав, просимо Христа Спасителя, щоб він помилував їх. Напередодні Троїцької суботи, у п’ятницю ввечері, в Церкві служать парастас. Парастас, з грецької «клопотання» під час цього богослужіння благають за своїх покійних. Молитва Церкви, і Сам Господь це сказав, рятує грішників.

Ми вимолюємо у Бога прощення за покійних, тому що вони вже не можуть нічого для себе вимолити, вони можуть молитися за нас, але не за себе: «Супокой, Господи, душі спочилих рабів Твоїх, праотців, батьків, сестер, братів наших, що тут лежать і всюди православних». Православні просять від імені Церкви, щоб Господь помилував тих, хто пішов у вірі й в надії на Воскресіння. По молитві Церкви благодать розвивається до такого стану, яка допомагає душі покійного вийти з пут пекла.

Троїцька субота має свій глибокий сакральний зміст і не втратить його до кінця віку, тому поминальні суботи вкрай необхідні. У народі всі знають поминальні суботи: другу, третю, четверту Великого посту, Троїцьку батьківську, Дмитрівську суботу, Радоницю.

У багатьох є прагнення пом’янути своїх спочилих записками, священник їх читає і говорить: “Господи, пом’яни його у Царстві Своєму”. Прийти на могилку, дати милостиню, зробити добру справу, добре слово сказати – теж милостиня в наш час за тих, хто перед часно пішов. Троїцька суббота називається ще й батьківською, тому що наші батьки ближче всіх нам по плоті, тому починаємо поминання з покійних батьків. У церковній поминальній записці пишемо перш імена покійних батьків, бабусь, дідусів, сестер, братів, родичів. Поняття “батьківська субота” пов’язане з кровними, близькими нам, узами.

У заупокійну поминальну суботу богослужіння мають один богослужбовий чин, що складається з вечірні й утрені, співаються співи заупокійного характеру. Відправляється поминальний канон, поминальні стихири, співи. Вечірня переходить у утреню, а після утрені і Літургії обов’язково звершується Вселенська панахида. Цим закінчується поминальний чин.

Святитель Феофан Затворник писав – «Самі там будемо, і потребуватимемо в цій молитві, як бідний у шматку хліба і чаші води. Пам’ятай, що молитва за спочилих і сильна спільністю – тим, що йде від імені всієї Церкви. Церква дихає молитвою. Але як в природному порядку, при вагітності мати дихає, а сила дихання переходить і на дитя, так і в благодатному порядку Церква дихає спільною всіх молитвою, а сила молитви переходить і на покійних, що в лоні Церкви, яка складається з живих і померлих, воюючих і звитяжних. То ж не полінуйся ж на кожній молитві у середині поминати всіх од віку спочилих батьків і братів наших. Це буде від тебе їм милостиня …»

+ Іоасаф (Василиків), митрополит Івано-Франківський і Галицький УПЦ КП