Дні особливого загального поминання спочилих називаються батьківськими суботами.

У зв’язку з особливим піклуванням про спочилих православних християн Свята Православна Церква встановила спеціальний день тижня для їх поминання.

Оскільки неділя є днем Воскресіння Господа нашого Ісуса Христа, щотижневим Великоднем, субота представляється днем покійних, щоб ми поминали їх і мали зв’язок з ними через молитву. У кожній молитві, особливо в суботніх молитвах, віруючий поминає свою сім’ю, родичів і всіх дорогих серцю його, і навіть ворогів своїх, які покинули цей світ, просячи молитви про них.

У записках на молебні за здоров’я та за упокій, які ми приносимо разом з проскуркою для Божественної літургії, вписані імена живих і поминання покійних.

Щороку Церква присвячує дві суботи своїм покійним. Це Великі батьківські суботи: одна – до неділі Масляної, а інша – до неділі П’ятидесятниці.

Другою батьківською суботою затверджується наша віра в повноту Церкви, бо її заснування і утвердження на землі святкують під час П’ятидесятниці. Єдина свята, соборна і апостольська Церква перебуває войовничою на землі і торжествуючою на небесах.

Батьківська субота перед Масницею має винятковий характер: наступного дня – неділя – присвячена Другому Пришестю Господа, тому страшному дню, коли всі ми станемо перед престолом Великого Судді. Тому через поминання покійних ми просимо Господа бути милосердним і показати нам Своє співчуття і терпіння, і не тільки нам, а й перш за спочилими братами нашими, щоб всіх разом помістити серед синів Свого Небесного Царства.

В батьківські суботи Церква закликає нас до вселенського поминання «всіх від віку спочилих православних християн». Таким чином, поминають:

• Всіх померлих «раптовою смертю» на чужині, на суші і на морі.
• Загиблих від епідемії, війни, морозу, від землетрусів і стихійних лих.
• Спалених або втрачених.
• Всіх бідних і самотніх, яким нікому було послужити похоронну службу і панахиди.

Бог не обмежений часом і місцем. Йому відомі і перед Ним знаходиться не тільки те, що ми сприймаємо в сьогоденні, але і минуле, і майбутнє. Це нам являє одна лірична молитва з Послідування до Святого Причастя, яку відносять до авторства святого Іоан Дамаскіна або авторства преподобного Симона Нового Богослова: «Спостерегли очі Твої те, чого я не доконав ще, і в книзі Твоїй записано також і те, чого я не вчинив».

З цією вірою ми занурюємося у благість Бога, «себе і собі подібних», живих і спочилих наших.

Стергіос Н.Саккос,

професор богословського факультету Фессалонікійського університету імені Аристотеля

Переклад українською мовою «Київське Православ’я»