Сьогоднішній день, мої любі брати і отці, – привід для духовної радості та веселості, бо сьогодні ми святкуємо Різдво Діви Богородиці Марії, запашної квітки, що виросла «від кореня Євсея». Ми вшановуємо «народження всезагальної радості», що являє собою «начало усіх свят і початок Таїнства Христа», згідно зі святим Андрієм Критським. Це народження стало причиною відродження, оновлення та перетворення всього творіння. Сьогодні народжується Та, Хто дивним і непізнаваним чином народить вічного і незалежного від часу Бога Слово, Творця і Спасителя світу.

Всі передбачення, віщування і пророцтва Старого Завіту говорять про Богоматір. Вона є кульмінацією, завершенням старозавітного вчення і приготування людства до прийняття втілення Спасителя Бога. Алюзіями Богоматері стає Неопалима Купина в баченні Мойсея, скрижалі і ковчег Завіту, небесна манна, золота стамна, світильник, трапеза, розквітлий жезл Аарона, сходи Якова, руно Гедеона, гора Даниїла, піч, де вогонь не обпалив трьох отроків, оселя Святая Святих. Богородиця – межа між Старим і Новим Заповітом. У Старому Завіті Вона – проповідь пророків, очікування праведних, та, водночас, в Новому Завіті Богоматір стає тріумфуванням Ангелів, славою Апостолів, хоробрістю мучеників, радістю преподобних, гордістю людського роду і тому «вшановується всіма родами».

Все творіння очікувало Її Різдва. Богородиця явилася «плодом творіння», за словами святого Іоана Кавасили, тобто точкою, в яку спрямоване все творіння. Як дерево існує заради свого плоду, так і творіння існувало заради появи Богоматері, а Вона, в свою чергу, – заради Христа. Як підкреслюють Святі Отці, не тільки людство, але і небо, і земля, так само як і все зриме і незриме творіння, були створені заради чистої Діви. Коли Бог, дивлячись на початку віків на Своє творіння, сказав, що воно «вельми добре», Він, по суті, бачив перед Собою плід усього Ним створеного – Пресвяту Богородицю. Його схвалення, насправді, є похвалою Богоматері.

Сьогодні наша пренепорочна Владичиця благодіє усьому сущому. «Нове творіння» – це не просто найкраща жінка землі, всіх часів і народів, але Та єдина, Яка змогла з’єднати небо із землею і зробити Бога людиною.

Творець Бог Слово створив таку людську природу, в якій, коли Йому буде потрібно народитися, Він зможе набути матір. Незримий і незбагненний Бог через Богородицю приходить на землю і стає видимим, об’єднується і спілкується з творінням визначним і унікальним чином. За допомогою Своєї людської природи Він об’єднує у Своїй іпостасі все суще, обожнюючи його. Невимовний, Який не піддається опису, всюдисущий Бог тепер знаходить «образ раба» (Флп. 2: 7), людську плоть, мислячу душу, котра спілкується з людьми і ходить по землі. Невмістимий, Він вміститься в невинному лоні Богородиці, яка, відповідно, стане «вмістилищем невмістимого».

Сьогодні руйнується безпліддя Анни і народжується «скарб Всесвіту», за висловом Кирила Олександрійського. Подібні чудеса не раз здійснювалися Богом і в Старому Завіті в особі Сари та її чоловіка Авраама, Ревеки та Ісаака, Анни, матері пророка Самуїла, Єлизавети, матері Івана Предтечі. Однак сьогоднішнє чудо відрізняється від інших йому подібних. Хоча діти вищевказаних матерів, що чудесним чином звільнилися від безпліддя, були доброчесні і святі, лише Марія, дитя Анни і Йоакима, виявилася «благодатною» і незбагненною, як для Ангелів, так і для людей, Матір’ю Божою.

Богородиця народилась не в результаті непорочного зачаття, у що помилково вірять римо-католики, але внаслідок природного зв’язку Йоакима і Анни. Безпліддю Анни було покладено край, однак, без безпосереднього втручання Бога, а як відповідь на молитви праведних Богоотців. Підстаркуваті Йоаким і Анна вступили в зв’язок не внаслідок фізичного потягу і насолоди, але в знак покори Богові, висловивши тим самим свою цнотливість. Таким чином, Богородиця була цнотливо зачата в утробі Анни Йокимом. «Цнотливо» означає чисто, невинно. Але щоб Діва Марія виявилася вільною від первородного гріха, тобто була зачата непорочно, Вона повинна була бути породжена від діви, як і Христос.

Однак праведні Богоотці, щоб отримати таке дитя, показали непохитну віру, нескінченне терпіння, чисту надію, володіли величезною стійкістю в молитві, внаслідок чого Бог виконав їх прохання. Вони терпіли своє безпліддя геть не короткий відрізок часу. Переказ свідчить, що Анна народила Богородицю після п’ятдесяти років безплідності.

Таке терпіння Богоотців має стати прикладом для всіх нас, мої любі брати і батьки. І не тільки для наших ближніх-мирян, які, будучи нездатними мати дітей, не повинні втрачати надію на Бога, бо «Неможливе людям, можливе Богові» (Лк. 18:27), але і для нас, ченців, так само як і всіх віруючих, які йдуть на «подвиг добрий» (2-е Тм. 4:7).

Часто ми впадаємо у відчай, нарікаємо на свою боротьбу, тривожимося і кажемо, що не знайшли відгуку, не відчули благодаті. І в цьому відчайдушному стані згасає наше завзяття, слабшає наша готовність до боротьби і аскези. Але ми, браття, не повинні допускати цього. Хіба Богоотці, не побачивши швидкої відповіді на свої молитви, припинили закликати Бога, стукати, просити, сподіватися і вірити, що знайдуть очікуване? Яке непохитне терпіння і стійкість вони являли протягом стількох років!

Нехай же буде у нас духовний досвід великого терпіння. Святий Ісак Сирін зазнавав утисків, брак Божественної благодаті, скорботи розумової боротьби протягом тридцяти років. І після тривалого періоду важкої боротьби і терпіння він постійно отримував благодать Божу. Це більшою мірою стосується нас, ченців, покликаних бути сповненими Божественної благодаті. Необхідно мати витримку в скорботах, віру в Божі обітниці, твердий послух божественній волі і надію, щоб ми «не сумували в молитві» (Лк. 18:1). Бог знає, коли нам буде корисніше дістати Його невимовні, незбагненні і неоціненні дари і Божественну благодать як природний стан. «Духовні дари приходять самі собою», – каже авва Ісая. Ми не владні вирішувати, коли і в якому вигляді ми їх отримаємо.

Крім того, часто Бог, перш ніж благословити нас Своїм даром, випробовує нас спокусою, на підставі якої Він і визначає, наскільки ми гідні прийняти той чи інший Божественний дар. Ми бачимо це і на прикладі Богоотців. Вже був близький той день, коли Бог повинен був дарувати їм дитя. Тим не менш, Він посилає їм нове випробування. У день святкування Суккота, коли Йоаким і Анна вирушили до храму, щоб принести дари Богу, місцевий священик Рувим посміявся над ними, сказавши, що вони недостойні принести дари, якщо не зуміли народити дітей для Ізраїля. Ця подія сильно засмутила Богоотців, проте не змусила їх втратити надію. Вони вдалися до сердечної молитви – Йоаким на горі, Анна в саду. І, врешті-решт, їх молитва була почута. Ангел Господній сповістив кожному з них окремо про швидке зачаття і народження дитини, яка прославиться у всьому Всесвіті.

Тож явімо і ми, улюблені брати і отці, покірливе терпіння у всіх скорботах і спокусах, які Бог допускає для нашого блага і духовного успіху. Молімось Владичиці нашій Богородиці і Богопраматері Анні, які мають благодать зцілювати фізичне безпліддя, вилікувати наші безплідні серця духовними зусиллями, щоб Господь послав нашим душам Свою святу і солодку благодать, животворчу, оновлюючу, що подає людині безсмертя і нетлінність.

старець Єфрем Ватопедський