Коли побажав я, нікчемний, розпочати розповідь про блискуче сяйво Богородиці, про страшні і незбагненні сили, про таїнство небес і Всесвіту, про диво, про очищення спробував розповісти докладно, спонукуваний внутрішнім трепетом серця мого, про вищу мудрість і про диво, охопив мене великий страх і жах. Бо сам навіть спогад про цю страшну мудрість, про Богородицю, наповнивши жахом душу мою і страхом серце моє, став для мене не легким покаранням, але сильною мукою. Пам’ять цієї найбільшої мудрості докоряє розум мій, бо не має він у собі сили віщати про те, що є незбагненним таїнством.

Та й хто може розповісти про це таїнство? Чиї уста і чия мова поведуть мову? У сум’ятті не здатні вони вимовити ні слова. Я ж нині смію розповісти про Володарку нашу Богородицю в міру сил моїх. І знову страшусь я, бо нездатний мій язик описати настільки велике і високе. Бо й я, подібно до Мойсея, слабшав голосом і недорікуватий, і не ритор я, щоб вимовляти слова, належні Всеславиній і Преподобній і Дійсно Діві Богородиці Марії, Матері Господній, про яку важко говорити всякою людською мовою. Не знаходить він у собі сил і ніяковіє, бо немає в ньому належних для Неї слів. Для Неї, що вразила і Небесні Сили. У подиві стоять перед нею всі Анголи, Архангели, Начальства, Влади, Престоли, Панування, Херувими і Серафими. Всі Ангельські Воїнства наповнилися великим страхом і жахом. Побачили вони на землі, посеред неї, Те, що перебуває на Небі, і прийшли в сум’яття. Побачили Діву, що стала Небесами і Престолом, і переповнилися страху, побачивши, що Безначальний, що сидить на херувимському престолі, оселився в Дівочому лоні.

О блаженний корінь! Звідки дав він росток? Про нього вигукує вогненною своєю мовою пророк Ісая: «І вийде паросток від кореня Ієссеєвого, і гілка виросте від кореня його; і спочине на ньому Дух Господній, дух премудрости і розуму, дух ради і кріпкости, дух відання і благочестя; і страхом Господнім сповниться» (Іс. 11:1-3). З кореня, тобто з роду Ієссеєвого а, відбувається цар Давид, а з племені його Свята Діва, Преподобна дочко преподобних мужів. Її батьки Йоаким і Анна, своїм життям догодили Богові, народили Святу Діву Марію, Храм Божий і Мати. Йоаким, Анна і Марія втрьох послужили Святій Трійці.

Йоаким значить «приготування для Господа», бо від нього приготувався Храм Господній, тобто Діва. Анна ж значить «благодать», бо Йоаким і Анна за молитвами їх отримали благодать принести в світ Святу Діву. Йоаким молився на горах, а Анна в саду своєму. І ось понесла Анна в утробі своїй Святу дочку Марію, і народила Небеса і Херувимський Престол, бо Вона є Небо, і Храм, і Престол. Марія ж значить «Пані», але також і «Надія», бо народила Вона Христа, Надію усього світу. Також значить це ім’я «смирна морська», смирна ж значить безсмертя, по моєму розумінню, бо належало Їй народити Безсмертну Перлину серед моря, тобто посеред світу. Морем само називається весь світ, якому подарувала Діва спокій і безвітря, народивши Притулок, сиріч Христа.

Блаженне ім’я смиренної Дочки Марії означає також «Освітлена», бо прийняла Вона світ Сина Божого і Сама освітила на землі всіх, які вірять у Святу Трійцю. Бо Свята Богородиця Марія – Наречена Трійці, Скарб всього Всесвіту невимовне, Та, Яку вітав Гавриїл словами «Радуйся, Благодатна, Господь з Тобою!». Після ж того вітання Гавриїла, Отець з небес послав Їй на зачаття Дух Святий. З’єднав Він Діву з Єдинородним Сином Своїм як Наречену небесну, яку Отець полюбив, Син оселився в ній, Дух же Святий забажав.

Бо Вона є Наречена і Шлюбний Чертог, і від Неї гряде Жених Христос, Ризи Дівочі, за словами пророка Давида: «Він [Бог] поставив у них сонце, і воно, мов же­них, виходить із весільного чертога свого» (Пс. 18:5-6). О, як забажав Наречений чистоти! Рабу Свою зробив Він Нареченою Своєю і Матір’ю. Поспішив Гавриїл та здійснив сватання Діви, з’єднавши фіміам Неба і землі, як проповідували пророки, мудро пророкували, як відбудеться цей шлюб.

Як зробилася одночасно Нареченою і Матір’ю Діва, яка прийняла Дух Святий як передвесільний дар, як придане ж все Небо укупі з Раєм? Просила Діва дізнатися Того, Кого забажала Вона, кажучи: «Де Наречений, Чию красу забажала Я, Який перевершує сяйвом сонце, Чия слава невимовна? Де вічне світло, якого прошу Я з великим бажанням? Де Сонце, яка добивається промінь? Де херувимська гітара? Де Христос, невсипущий погляд Серафимів? Де поклоніння Ангелів, явлене Гавриїлом? Де єдиний і Єдинородний Син Отця, Якого забажала і полюбила Діва, і цілувала просячи?».

Це Їй сказав Гавриїл: «Радуйся, Благодатна, безмежна Благодать Святої Діви. Радуйся, Благодатна, прикрашена безліччю чеснот. Ти – Діва, що тримає, подібно свічці, Невгасимий Світло яскравіше сонця. Радуйся, Благодатна, насадка уявного гачка, гачок ж в Тобі є Божество. Радуйся, Благодатна, уявний Ковчег Слави. Радуйся, Благодатна, ти є Рука золота, що носить манну небесну. Радуйся, Благодатна, як чистий невичерпне джерело, що напоює спраглих.

Радуйся, Благодатна, уявне море, що носить небесні Перли Христа. Радуйся, Благодатна, сяюче Небо, що зберігає всередині Бога, Якого не вміщають Небеса. Радуйся, Благодатна, що виблискує Херувимськими Престолом Божества. Радуйся, Благодатна, ти є уявне Небо, що без труда вмістило в себе невмістимого Бога. Радуйся, Благодатна, стовп хмари, що несе в собі Бога, що веде народ Ізраїлю через пустелю».

Що сказати мені? Як оспівати Багатославну? Ту, що після Бога всіх Вища. Найпрекраснішу від Херувимів й Серафимів і всіх Ангельських Сил, Яку не здатні

 оспівати ні небесна, ні людська, ні ангельська мова. Бо й Ангели принесли Їй гімни та хвалу, честь і славу, але так і не змогли оспівати Її по достоїнству. Раділи Ангели з того, що тільки Господь перевершував їх, і ось Діва Марія піднеслася вище їх, бо народила на землі Небесного Бога, щоб залучити на землю Ангельські Воїнства. Бо Вона стала тим, що поєднало Небеса з землею.

О Блаженна Діва, чиста Голубко, Небесна Наречена Марія, Ти є Небо і Храм і Престол Божества, і в Тобі перебуває Христос – сяюче Сонце – на Небесах і на землі, Ти є Хмара Світле, що принесло у світ Христа як всесвітлу Блискавку. Ти – Хмара Небесне, сховайся у собі грім Духа Святого і послав його на землю. Ти принесла бурхливий злива Святого Духа по всій землі, щоб зріс на ній плід віри. Радуйся, Благодатна, Брама Небесна, про яку сказав пророк: «… Ворота ці будуть зачинені, не відчиняться, і ніяка людина не ввійде ни­ми, бо Господь, Бог Ізраїлів, увійшов ними, і вони будуть зачинені» (Єз. 44:2).

Про цю браму і в Пісні Пісень виразно каже пророк: «Замкнений сад – сестро моя, наречена, закладений колодязь, запечатане джерело» (Пісні. 4:12). Залишалась Дівою Свята і Смиренна дочко Марія, Світле Хмара, що містить в собі Божественне Слово, про яку сповістив громовим голосом пророк Ісая: «Ось, Господь сидить на хмарі­ легкій і гряде в Єгипет» (Іс. 19:1). Ти є Гора цільна, від якої відірвався Камінь, сиріч Христос, про який свідчить наймудріший Данило: «… камінь відірваний був від гори не руками …» (Дан. 2:45), маючи на увазі, що Діва народила без чоловіка Христа, Який є Камінь Твердий.

Ти – Храм, в якому Небесний Камінь – Христос, Грозова Хмара, в утробі своїй носить блискавку, про що згідно зі словом моїм голосують і Святе Письмо: «Черево твоє – сніп пшениці, оточений ліліями» (Пісні. 7:3). Ти є несіяних Нива, яка прийняла Слово як пшеничне насіння і народила цілий сніп. Ти – Уявна Піч, що зберігає в собі Вогонь і Хліб життя, це значить Христа. Ти є Преподобна Мати Спасителя, яка народила Втілене Слово Отця, про Яку сказав Ісая: «… Ось Діва в утробі зачне, і Сина породить, і назвеш ім’я Йому: Еммануїл» (Іс. 7:14).

О Свята Діва, Мати Господа! Блаженна Наречена, невіддільна від Трійці. Ти більш блаженна за усіх всіх жінок? Бо народила як Немовляти Творця всіх. Ти більш блаженна за всіх дружин, бо тільки Ти удостоїлася народити на землі Небесного Бога. Ти більш блаженна за всіх жінок? Бо вигодувала своїми сосками Того, хто годує Всесвіт. Ти є блаженна Богородиця Свята Діва, яка народила нині Того, Хто колись створив Адама в Раю.

Ти – Богородиця, бо народила Ти Втілене Слово. Ти – Богородиця, бо носила в утробі Божественне Слово в людському єстві. Ти – Богородиця, бо, прийнявши в Себе Божественне Слово, Ти народила Його в людській плоті. Ти – Богородиця, бо Ти одна народила Єдинородного Сина Божого, не тимчасового Бога, але Того одвічного, Хто перебував і до Тебе, і Бога всіх, Народженого від Тебе. Ти – Непорочна Агнице, що породила Агнця, тобто Христа. Ти – телиця, не зазнавши ярма, і народила Тельця, це значиться Христа. Ти – духовна Трапеза Віри, що приносить світу Хліб Життя.

Що сказати мені? Як оспівати мені Всеславну? Про цю ж Преподобну Діву Бог говорить словами пророка: «З тебе вийде Мені Той, Який повинен бути Владикою в Ізраїлі і Якого походження від початку, від днів вічних. Тому Він залишить їх до ча­су, доки не народить та, що має наро­дити; тоді повернуться до синів Ізраїля і ті брати їхні, які залишилися. І стане Він, і буде пасти у силі Господній» (Мих. 5:2-4). О свята Діва, Мати Вічного Світла! Світла, що освятило на небесах Ангельські Воїнства. Світла, що освятило невимовний погляд Серафимів.

Світла, сяючого яскравіше сонця. Світу, що освятило всі кінці світу Святою Трійцею. Світу, який сказав: «Я є світоч світу», «Я прийшов дати світло світу». Світу, вознісся і освятило Всесвіт на Небесах і на землі. О Пресвята Діва, що вразила Ангельські Воїнства! Бо здивувалися всі Небеса дивним диву – Жінці, що тримає на руках Світло. Дивне чудо Небес, що спорудив інший Херувимський Престол. Дивне чудо Небес, що Син сей Дружини – Отець Предвічний.

Дивне чудо Небес, що лоно Діви прийняло Сина Божого, Бога Жениха, Христа. Дивне чудо Небес, що Немовля Діви – Господь Ангелів. О Богородице Діво, Спасителя Мати, що народило Безначальне Слово, Співпрестольного Отцю Сина, Єдиносущного Отцем і Духом, Творця Неба і землі.

Радуйся, Пресвята Діва, бо Ти, як уявна купина, що горить, але не згорає, вогнем Божества. Ти є Та, яка принесла в світ Хліб життя, про який говорить Спаситель світу Христос: «Прийміть, споживайте, це є Тіло Моє, що за вас ламається на відпущення гріхів».

Про як багата, мої любі, Дівоча Трапеза, повна чеснот, яка подарувала світу різну їжу на насолоду. Це є Преподобна Діва і Мати Христова, що тримає палаючий смолоскип, що висвітлює небо і землю, про який пророк Захарія сказав: «Ось світильник, увесь із золота, і чашечка для оливи верху його, і сім лампадок на ньому» (Зах. 4:2) . І тому і Давид оспівує Її в милозвучно пісні: «Закон Твій – світильник для ніг моїх і світло на стежках моїх» (Пс. 118:105).

О Дівоча Лампада, що проганяє темряву і висвітлює світлом своїм! Про Дівочу Лампаду, що принесла для освітлення разом і вогонь, і масло! Про Дівочу Лампаду, яка взяла з Небесного Престолу Предвічний Єдиносущний трисвітлий Єдиний Огонь і Їм освітила Всесвіт. Про Дівочу Лампаду, про яку говорить Бог устами пророка: «м Я вирощу спасіння Давидові, поставлю світильник помазанику Моєму». (Пс. 131:17). Ти – Царський Вінець з дорогоцінними перлами – Христом. Ти – Царська Багряниця, облачалося тіло Царя Небес і землі в пурпурні одягу.

Ти є Всечиста Віра християн, Незбагненна Книга, яка розповіла світу про Сину і Слово Отця. Блаженна Ти між жінками, бо народила втілити Слово, Сина Отця, Предвічного Бога, Безначального і Вічного, вшанованого разом з Отцем і Святим Духом. Слово, співпрестольне з Отцем, що сидить на херувимах, прославляє Ангелами, Початками і Владою, створеними Їм. Слово, що поставило небеса і затвердило землю. Слово істинного Бога Ісуса Христа Господа нашого, народженого Тобою, Богородице Діво, що залишилася і після Різдва Дівою. Ти народила Перлину і сплела Царський Вінець, Блаженна Діва, проросла Небесну Славу і наповнили світ пахощами багатьох райських квітів. Діва – це Чиста Лілія, яка народила Христа, Нев’янучий Колір, Лоза Істини, повна плодів і незаймана в невинності Своєї, яка, хоча ніколи не вирощувалась, сповнена винограду і яка принесла Плід Стиглий, тобто Христа.

Розповіді нам достовірно, як народила Ти, Богородице Діво? Як удостоїлася стати Матір’ю Божою на землі, прийнявши Предвічне Слово?

Я – Діва, що носила Його в утробі Своїй, перебувала нетлінною і тому вдостоїлася стати чистим Храмом Слова Божого, який оселився в Мені, що не пізнала шлюбу. Носила я Еммануїла в нетлінній і непорочній утробі Своїй, як на Престолі Херувимськими, на якому Слово Отця знайшло плоть, і Безначальний і Невидимий по домобудуванню Своєму зробився Видимим Богом, що зробився людиною. Не пізнавши чоловіка, народила Я Предвічного Бога Ісуса Христа. І нині після Різдва Я перебуваю Дівою, ще більш чистою, ніж раніше. Народила Я без болю, не як інші жінки, бо несхоже все, що відбулося зі Мною з тим, що відбувається з ними. І не зрозуміли люди, що понесла Я в утробі своїй, але тільки лише Бог, що оселився в Мені.

О Діва, дорогоцінний Скарб Церкви, що називає Тебе одночасно і Священиком, і жертовник, на якому, як на трапезі, лежить Небесний Хліб Христос, Якого Ти даєш нам на відпущення гріхів. О Чисте Лоно, що вмістила в себе невмістимого Бога. О Лоно небес ширше, не соромлячись Бога, колишнього в ній. О Лоно, безкрайня, як небо, і велика нього. О Лоно, вище і ширше семи Небес. О Лоно, ти сама восьма Небо, що піднімається над всім небесним склепінням. О Лоно, що містить вічне Світло, сповнений благодаті.

Що ще сказати мені про смиренну і Святу Діву? Бажання спонукає мене говорити про Богородицю, але страх змушує мене замовкнути, бо не можу я сказати нічого гідного Її. Розум підштовхує мене, а страх відштовхує, перший тягне мене вперед, а другий назад. І оскільки роздираюся я на частини ними обома, вирішив я розповісти про Всеславну і Преподобну Діву. Я називаю Її Небом, Престолом і Хрестом, бо розпростерла Вона Свої святі руки і тримала Господа і Владику нашого, як Престол Херувимський, хрестоподібний, небесний. Дивлячись на Небеса через Святе Письмо, бачу я, як поклоняються Їй Ангели. Першим Гавриїл вітає Діву, кажучи: «Радуйся, Благодатна, Господь з Тобою. Радуйся, Благодатна, бо Ти є сяюче Небо. Радуйся, Благодатна, на Тобі ж Сонце – Христос, що освітлює Небо Своїми яскравими променями».

Зробилася Діва Серафимом, прикрашеним багатьма іменами і багатьма очима, що побачили незбагненне бачення. Як якийсь уявний покрив покриває Вона Тілом Своїм Всесвіт, перевершуючи Херувимів. Бо вони відводять погляд не в силах поглянути на уявний вогонь Божества, Вона ж широко розкритими очима зустрічається з незбагненним і невсипущим поглядом Христовим, що вітає Її з бажанням і любов’ю. Ангельські Воїнства поклоняються Спасителю, не в силах поглянути на Нього або торкнутися Його, Богородиця ж вітала Незбагненного поцілунком. О Діва, несуча чудо недоступного розумінню Таїнства, Ти проповідувала у всьому Всесвіті віру, таку бажану Тобою.

Діва зробилася старше Ангелів, вище Херувимів і Серафимів, бажаної Царю Христу як гідна раба і Мати Вшанована Бог. Непорочна Свята Матір, що родила Христа, котрий перебував і до нього й сказали: «Перш, ніж був Авраам, Я є». Ти прославила печеру і вшанувала ясла. Бо Діва, печера і ясла, як Небо, вміщували Невмістимого Бога і втрьох служили Святій Трійці. Коли Діва без болю народила в печері Господа Неба і землі і поклала Його в вертеп, Її оточили Ангельські Чини зі співом: «Слава в вишніх Богу, на землі мир, в людях благовоління!».

І пастухи, що не спали в ту годину, почули це ангельське славослів’я Спасителю і поспішили прийти і вклонитися Світу, бачачи дивне диво – рабу Божу і земну Діву, що стала небесною Нареченою. Бо Вона постала в печері як Наречена і Шлюбний Чертог і Матір Божа, коли народила немовля Христа, за пророчим гласу Ісаї: «Бо Немовля народилося нам – Син даний нам; владарювання на раменах Його, і наречуть ім’я Йому: Дивний, Радник, Бог кріпкий, Отець вічності, Князь світу» (Іс. 9:6).

А після пастухів і волхви зі сходу, ведені яскравою зіркою, що висвітлювала їм дорогу, після довгого шляху прийшли туди поклонитися Народженої у Віфлеємі. Як тільки прийшли вони в Єрусалим, вони втратили із виду зірку. Боячись не знайти дорогу без провідника свого, вони змушені були питати жителів міста про те, де народився Христос. Всі здивувалися сему дивним чуду. Почувши ж Ірод про це, сильно злякався і, скликавши священиків, став їх розпитувати, де народиться Христос. Вони ж, не приховуючи, відповідали йому, зізналися, не збрехавши, бо не могли вони приховати променів Сонця, і явили одкровення Отця, витлумачене пророком, сказавши, що Христос народжується у Віфлеємі.

Про це говорить пророк: «І ти, Вифлеєме-Ефрафо, чи малий ти між тисячами Іудиними? з тебе вийде Мені Той, Який повинен бути Владикою в Ізраїлі і Якого походження від початку, від днів вічних» (Мих. 5: 2). Горе тобі, непокірний Ізраїль! Ти прийняв закон і відкинув Законодавця. Люди твої явили світу, де народиться Христос, і вони ж не визнали Його, коли Він народився.

Що ж сталося з волхвами? Зніяковів розум їх, а серце наповнилося сумом, стогони їхні подібні хвилі, що стрімко набігає та потопляє корабель, потік сліз вилився з очей їх на землю, в нестерпному горі шукали вони зірку – провідника свого, що направляє їх у шляху зі Сходу і загублену ними нині. Куди ж пропала зірка, що вказувала їм дорогу? Яким чином сховала вона від них? Дізнайся істину і поглянь на диво і на сенс його. Зірка сховалася від них, щоб вони стали розпитувати і щоб це Таїнство Неба і землі було явлено з вуст невіруючих священиків.

І вже після того, як всі дізналися про це, знову з’явилася перед волхвами зірка і продовжувала вести їх до тих пір, поки не зупинилася над Немовлям у печері, а точніше на Небесах. Бо там, де Христос, там і Небо, і тому печера зробилася Небом на землі. Вони ж, побачивши зірку, а точніше Спасителя тішились великою радістю, і, впавши ниць, поклонилися йому і принесли Йому дари: золото, ладан і смирну. Золото, як личить Царю, ладан як Богу і смирну як смертному, бо хотіли вони провістити таким чином будуче поховання Творця всіх Христа, народженого від Небесної Нареченої Марії, Неба і Храму і Престолу Божества, невимовного Райського Скарбу.

Колись Ангели паплюжили Єву, тепер же вони славлять Марію, возвеличують слабкість жіночого єства, що виправила Єву, яка впала через непокору, послала на Небеса Адама, вигнаного з Раю, що відкрила замкнений перш Рай і слідом за розбійником повернула туди Адама. О Свята Діва, що скасувала ворожнечу між людьми і Богом, зруйнувавши стіну, яка їх розділяла. Тебе заради світу був дарований небесний світ, освітилися всі кінці Всесвіту, люди стали Ангелами і нареклися друзями і рабами, і дітьми Божими.

Через Тебе відродилася небесна мудрість, і підносяться з землі на небеса славослів’я. Через Тебе люди з відвагою дивляться на Небеса до Вишнього Богау. Через Тебе засяяв на весь Всесвіт Хрест, на якому був розп’ятий Немовля Твій, Христос Бог наш. Через Тебе була потоптана смерть і спорожніло пекло, кумири пали і запанувала небесна мудрість. Пресвята Діва, через Тебе ми дізналися про Єдинородного Сина Божого, Тобою народженого, Господа нашого Ісуса Христа, Якому ми всі, Ангели і люди, поклоняємося і кличемо: Безначальний Отче, Безначальний Син, Безначальний Дух Святий – славлячи нероздільну і Єдиносущну Трійцю в нескінченні віки. Амінь.

Переклад українською мовою – «Київське Православ’я»