КРАСА СПАСЕ СВІТ – СВЯТОГОРСЬКЕ ВЧЕННЯ

Ікона Божої Матері Брамниця (Іверська), скит святої Анни, Свята Гора Афон, 1965 рік

Коли мова йде про красу не просто як про зовнішню привабливість і не як про миттєву естетичну категорію, а як про силу, покликану спасти світ, то ми повинні прислухатися до того, що нам говорить про це самим своїм існуванням і своїм життям Свята Гора Афон, яка недарма називається вертоградом Пресвятої Богородиці і горою Преображення.

Пресвята Богородиця, згідно з церковним вченням, є Пречистою і Благословенною дочкою, «прикрашеною красою чеснот», що сприйняла «світоч Духа», «прекрасна велич» (Боголюдини Христа), яка «всесвіт прикрашає».

Але щоб підійти з належною пошаною і зрозуміти таємницю спасительної краси, не варто забувати, що краса не є щось одне, любов інше і благо третє. «Це Благо оспівується священними богословами і як Прекрасне, і як Краса, і як Любов, і як кохана, і яка усіх до Себе закликає, тому й називається красою». Іншими словами, Господь, який є Любов’ю і Красою в Собі, створив світ «дуже добре», тобто красиво. І закликає через красу до участі в житті все творіння.

Почувши поклик Божественної краси, людина долучається до блаженного Троїстого життя. Протидією ж і непослухом він створює в собі пекло роз’єднання, прокляття протиприродного неподобства, яке не спасає, а руйнує як людину, так і творіння.

Не варто забувати, що крім істинної краси, що кличе і несе спасіння, існує й інша, помилкова краса, що притягає і руйнує, тому що вона не є прояв доброти, але краса зовнішня, поверхнева, що діє як спокуса. Вона вводить людину в збентеження і обманом заводить його в пастку поневолення і руйнування, обіцяючи йому легкий, як за помахом чарівної палички, порятунок.

У цій боротьбі і випробуванні вибором істинної краси і розгортається історія людини і людства: яка краса пересилить у своєму впливі на нас? За якою з них ми підемо?

З самого свого створення нас спокусила помилкова краса, яка зруйнувала нас, тобто відвернула нас від любові і послуху Богові. Ми ж погналися за нею поспішно й бездумно. «Красивий на вигляд і добрий в їжі був той плід, який умертвив мене».

У новому творінні спасіння знову прийшло через жінку. Нікому невідома і яка не займала важливого положення в суспільстві, але смиренна і непорочна донька Назарету стає «благословенною між жінками», яка прийняла архангельську звістку і зачала в своєму лоні Сина і Слово Боже.

Краса чесноти праведників, духовна ревність святих пророків і очікування всього людства підготували і виносили красу та доброчесність Діви.

Діва ж, зі святим смиренням і радісним послухом волі Божої, прийняла плід спасіння всього світу. Вона стала «кордоном створеної і Нествореної природи», «сходинами, по яких же зійшов Бог» і мостом, що «їде з землі на небеса». Її чадом став сам Господь (Божественне Слово). Бог став сином, Якого Вона народила. Як «понад єства Мати і по єству Діва», вона отримала від Духа Святого материнство і залишилася дівою, і заховала дівоцтво після богонародження. Вона з’єднує небо із землею.

І ось, незважаючи на те, що ми очорнили красу образу Божого, через пречисту кров Чистої Діви Слово Боже стає досконалою людиною і «нечистий образ Божественною красою долучила».

Слово Боже не з’явився ззовні, але «з’єднав» – тобто долучив – всю нашу природу до «Божественної краси».

Спасіння людське усвідомлюється і відбувається як участь і повернення в первозданну красу.

Спасіння людини Божественною красою відбувається не за помахом чарівної палички і в невіданні його, і не ззовні, насильно, це принижувало б її гідність. Навпаки, людина спасається, стаючи сама творцем, джерелом краси і спасіння для багатьох, «джерелом води, що тече в життя вічне». Від усього свого єства вона славословить Бога в подяку Йому.

І Діва, яка народила Бога, піднесла саму природу людську до божественної. За прикладом і за допомогою Пресвятої Богородиці будь яка душа, що досягає спокою та чистоти, підкоряючись Божій волі, може стати по благодаті Богородицею. Душа може сприйняти і народити малу радість, що долає смерть. І тоді людина переживає відвідування Благодаті всім своїм єством, явлення Божої Матері у його внутрішній світ. І запитує він, подібно праведній Єлизаветі: «Звідки мені це, що прийшла Мати Господа Мого до мене?»

Саме така присутність Божої Матері Заступниці і Годувальниці на Святій Горі.

Проігумен Іверського монастиря архімандрит Василь Гондікакіс

Переклад українською мовою – «Київське Православ’я»