Однією з найбільш цікавих сторінкою історії Київського Православ’я є історія канонізації і церковного шанування святої преподобної Єфросинії Полоцької. Хоча білоруські дослідники не раз писали про її канонізацію ще в XII ст. [1, ст. 10], деякі російські історики піддають сумнівам вшанування преподобної Єфросинії вже під час Київської Русі (і Полоцького князівства) і відносять його на більш пізній час – максимум до кінця XVI – початку XVII ст.ст. При цьому вони спираються на те, що на Московських Помісних соборах 1547 і 1549 років офіційного визнання канонізації преподобної Єфросинії не відбулося, а служба святий була затверджена РПЦ лише відносно недавно – в 1893 році [2, ст. 22].

Як доказ своєї концепції, російські дослідники наводять свідчення одного з відомих російських церковних істориків XIX ст. – Євгенія Голубинського, який у своїй монументальній праці «Історія канонізації святих в Російській Церкві» відзначає лише чотирьох святих Київського Православ’я «до-монгольського періоду»: св. Бориса і Гліба [3, ст. 43]; св. Феодосія Печерського [3, ст.51] і св. Микиту, єпископа Новгородського († 30.01.1108 г.) [3, ст. 54-55].

Однак, на нашу думку, канонізація преподобної Єфросинії Полоцької відбулася ще в XII столітті. Також і її шанування в Київському Православ’ї відноситься до цього часу.

За нашим міркуванням, канонізація преподобної Єфросинії Полоцької відбулася в Єрусалимі. Доказ цього факту ми знаходимо у факті перенесення мощів святої з Єрусалиму до Києва, коли «в 1187 Єрусалим був захоплений військами єгипетського султана Салах-єд-Дина, який за викуп дозволив християнам покинути місто зі своїми реліквіями. Православні ченці вивезли з собою раку з нетлінними останками Єфросинії. Мощі Єфросинії Полоцької в 1187 були перепоховані в Феодосієвій печері Київського Печерського монастиря, в підземному храмі Пресвятої Богородиці» [1, ст.10]. При цьому потрібно враховувати, що преподобна Єфросинія стала першою жінкою, яку поклали в печерах найбільш знаменитого і шанованого чоловічого монастиря в Києві. Подібне вшанування, при відсутності офіційної канонізації Єрусалимським Патріархом, було б неможливим.

Також, в підтвердження факту канонізації преподобної Єфросинії вже в XII ст., Каже факт наявність стародавнього кондаку преподобній Єфросинії Полоцькій, який, за свідченням сучасних російських дослідників православного церковного співу І. Лазової і Е. Шевчука, був написаний не пізніше кінця XIII в. [4, ст.9]. Цієї версії дотримується і білоруський вчений Сергій Тарасов, який вважає, що «наприкінці того ж XII століття, в її честь були складені тропар і Стихира» [5, ст. 87].

Однак, найбільш переконливим свідченням канонізації і вшанування преподобній Єфросинії Полоцькій є згадка її пам’яті в календарях Міней і Прологів разом з пам’яттю святих, чиє церковне вшанування в XII – XIII ст.ст. не викликає сумнівів у дослідників.

Так, пам’ять преподобної Єфросинії Полоцької, разом з пам’яттю святого Феодосія Печерського, св. Володимира, св. Ольги, св. Леонтія Ростовського, входить до календарів Міней і Прологів новгородського походження [6, №1317, ст. 21; №1321, ст. 110; №1324, ст. 156; №1384, ст. 293]. При цьому протографами цих рукописів, на думку більшості дослідників, є рукописи Київського Православ’я кінця XII – початку XIII, які малі широке поширення у всій Київської православної митрополії.

Підтвердження гіпотези про вшанування преподобної Єфросинії Полоцької знаходимо і в роботі Ю. Ясиновського «Українські та білоруські нотні Ірмалоі 16-18 століть», а саме в білоруському нотної Ірмалоі першої половини XVII ст.., що походить з Смоленську [7, № 14, ст.106 -107]. Це єдиний екземпляр з 1111 поданих у роботі рукописів, де присутні разом згадки преподобної Єфросинії, преподобного Феодосія Печерського та освячення церкви святого Георгія в Києві (одне з перших свят Київського Православ’я к-монгольського періоду). Остання пам’ять взагалі зустрічається тільки в даному рукописі, а пам’ять преподобного Феодосія Печерського зустрічається, в описаних Ю. Ясинівським рукописах, тільки два рази і обидва – разом з пам’яттю преподобної Єфросинії Полоцької [7, ст. 573].

Як бачимо, пам’ять преподобної Єфросинії Полоцької подається спільно з двома древніми пам’ять Київського Православ’я: преподобного Феодосія Печерського і освячення київського храму святого Георгія (початок XI ст.). У сукупності з древніми наспівами цих рукописів (руським-простим і болгарським), це дає нам підстави вважати, що протографам переписувачів (редакторів) були більш древні рукописи церковного співу початку XII – XIII ст.ст.

Цікавою видається й гіпотеза, що, крім загально прийнятої дати пам’яті преподобної Єфросинії Полоцької – 23 травня, напевно відзначалося і 25 вересня, в день пам’яті більше древньої святої на ім’я Єфросинія [6, №1317, ст. 21; №1324, ст. 156; №1384, ст. 293], у день, коли за версією сучасних білоруських дослідників, був здійснений постриг Єфросинії [8, ст. 19].

На нашу думку, укладачі календарів ХІІІ – XVIII століть коливалися у визначенні особи святої, яку треба найперше вшановувати 25 вересня. Або Єфросинію Олександрійську, або Єфросинію Полоцьку. Саме тому багато рукописів містить тільки ім’я святої, без добавки місця (Олександрія або Полоцьк). Тим більше, що день чернечого постригу (тезоіменитства) традиційно відзначається в монастирях. Тому цілком можливо, що традиційний для Полоцька день тезоіменитства преподобної Єфросинії Полоцької, який святкувався під час її життя в день пам’яті преподобної Єфросинії Олександрійської, продовжував деякий час відзначатися і після її смерті, особливо після канонізації, але поступово святкування пам’яті преподобної Єфросинії Полоцької 25 вересня ( в день тезоіменитства) стало забутим.

Таким чином, можна зробити наступний висновок: Канонізація і церковне вшанування преподобної Єфросинії Полоцької відбулося не пізніше кінця XII в. При цьому її культ як святої закріпився саме в Київському Православ’ї, про що говорять календарі та Ірмалої білоруського та українського походження ХV – XVIII ст.ст.

Посилання

1. Грыцкевіч А. Беларускія сьвятыя. Менск, 2001

2. Мельников А.А. «Жыціе» і жыціё Еўфрасінні, ігуменні Полацкай. Мн, 1995.

3. Голубинский Е. История канонизации святых в Русской Церкви. СПб, 1885

4. Лозовая И.Е., Шевчук Е.Ю. Церковное пение. М., 2000

5. Тарасаў С. Адкуль прыйшло хрысціянства на Беларусь? // З гісторыяй на “Вы”. Мн., 1994

6. Софийская библиотека. Выпуск II. СПб, 1907.

7. Ясиновський Ю. Українські та білоруські нотолінійні Ірмолої 16-18 століть. Львів, 1996

8. Жыватворны сімвал Бацькаўшчыны. Пад нав. рэд. д.г.н. Георгія Штыхава. Мн., 1996

прот. Сергій Горбик