Каже достославний апостол Павло: «Наше тіло стає житлом нашої душі на Землі. Коли ми покинемо цей світ, Бог дасть нам інше житло на небесах, «нерукотворну» обитель. Цього ми чекаємо. Ця обитель буде нашим найбільшою винагородою. Ми маємо переддень майбутнього життя, коли говоримо «Чекаю воскресіння мертвих» (див. II Кор. 5:1-4). Ця невловима обитель не буде виглядати як воскресле тіло Лазаря: він воскрес з колишнім своїм смертним тілом. Вона буде як Тіло Христове, що було після Воскресіння Тілом нетлінним, що перейшла в безсмертя.

Ось для чого Христос прийшов у світ цей. З тим щоб звільнити нас від розпаду і смерті. Для цього воскрес Він – щоб дати нам воскресіння і життя, Свої власні Воскресіння і життя. Він прийшов на землю, щоб спасти нас. Безгрішний за нас був розіп’ятий. Він помер і воскрес. Не в силу людської природи, а в силу Свого Божества. Воскрес, як Бог, оскільки був Богом! Бо, як каже святий апостол Павло: в Ньому, у Христі, живе і «живе вся повнота Божества тілесно» (Кол. 2:9). Хто в змозі стати вище Самого Бога? Хіба можна Його обмежити?

Як мертвий спустився Христос в Пекло. Але як Безсмертний Бог скинув Він владу Аїда. І воскрес, як переможець. Він дав і нам воскресіння і життя. Не тому, що ми цього заслуговуємо. Не тому, що це було таким собі природним ходом нашої сутності. А тому, що так хоче.

Говорить святий апостол Павло: «Навіть якщо одна-єдина людина воскресла із мертвих, чи сміє хто стверджувати, що не буває воскресіння мертвих?» Якщо хоча б одна людина – Христос – воскрес із мертвих силою Бога, що заважає іншим братам воскреснути? Може, Бог перестав цього хотіти? Хіба Бог постарів і втратив сили? Христос є початок і «начало». Потім слідують люди Христові – християни. Коли? В Його присутності. Тоді Він прийде.

Запізнюється? Чекайте! Віра – це смиренне очікування. Не можете більше чекати? Значить, у вас немає віри.

Воскресіння стане Дарунком Христа. Ми не воскреснемо самі. Свавільно не воскрес і Сам Ісус.

І, як Бог воскресив Своєю Божественною силою мертве тіло Ісуса, так Бог воскресить і нас. Бог візьме нас до Себе. З нашим тлінним тілом, яким ми Його дякуємо і славимо, яким ми поклоняємося Йому в дусі та в правді. І виконуємо Його волю.

Митрополит Превеза і Нікополя Мелетій (Каламарас)

Переклад українською мовою – «Київське Православ’я»