День пам’яті Йосипа Прекрасного збігається з початком Страсного тижня – великої, глобальних масштабів події Божественного приниження – шлях – вибір Господа на добровільне страждання. В образі Йосипа знаходяться як відображення Євангельських чеснот – примирення, прощення, розсудливість і серцева чистота. При цьому він не чув милозвучної проповіді про любов до ворогів, він не бачив лагідної особи Жениха Церкви, що надихав на служіння, самопожертву і чесність, адже Йосип жив за сотні років до приходу Христа. Але, тим не менш, це не завадило йому стати людиною Божою, до-євангельським євангелістом, втіленням благочестя серед беззаконня, учнем Вчителя, що ще не прийшов.

Йосип являє собою прообраз і приклад Христа в Старому Завіті. «Йосип був гарного стану та вродливого» – пише автор книги Буття (Бут. 39:6). Він представляв собою непересічну особистість, у якій дивним чином поєднувалися тілесна привабливість і краса внутрішнього світу. Коли ми читаємо про Йосипа, ми мимоволі згадуємо про прекрасного Жениха Церкви, що «красою перевершує всіх людей» і закликає на свій духовний бенкет всі спраглі і голодні душі. Страсний тиждень, по істині, являє собою духовну трапезу, в якій кожен з нас покликаний взяти участь, але насичуються духовною їжею лише ті, хто має «шлюбні одяг», сльози покаяння і страх.

Як Христос «не вчинив ніякого гріха, i не було лукавства в устах Його» (1 Петр. 2:22), так і Йосип був чесний з самим собою, з Богом своїх батьків і зі своїми ближніми. Навіть у моменти, коли йому погрожували спокуси хтивості і помсти, Йосип, прикрашений благочестям, не зрадив честь свого пана і не помстився своїм братам, що продали його в рабство. І, незважаючи на те, що дружина начальника царської Фараона Потифара бачила в Йосипа вмістилище насолоди, він не піддався цій пристрасті. Непохитний, він «уникнув гріха, і не засоромився своєї наготи, як перша людина до гріхопадіння».

Але Йосип дорого заплатив за свою чесність – він був відправлений у в’язницю. Проте й тут Божа благодать не покинула Йосифа. Навпаки, як пише преподобний Никодим, «витлумачивши сни ув’язнених у темниці царських засуджених, він був звільнений, представлений фараону, і став паном всієї єгипетської землі». Навіть у важких життєвих обставинах Йосип твердо дотримувався волі Всевишнього і голосу своєї непорочної свідомості. Незважаючи на те, що брати, рухомі ревнощами до любові батька до Йосипа, продали його, він не тільки прийняв і підтримав їх у їх слабкості як «намісник Єгипту», а й вважав продаж ізраїльтянам як прояв Божественної волі.

Духовному прикладу Йосипа наслідували мудрі діви, які підтримували вогонь своїх світильників, наповнюючи їх маслом – святими чеснотами. А також вірні учениці, блудниця, що розкаялася, розсудливий розбійник. У період Страсного тижня благочестивий християнин і не знає, ким із цієї праведної і боголюбивої плеяди йому захоплюватися в першу чергу: чуванням п’яти мудрих дів, сліз і стогонів блудниці, покаяння розбійника, щирості і відвагу учениць Христа. Всі вони надихають і таять в собі паростки духовного життя.

Завершують цю плеяду перелякані, збентежені і скептично налаштовані учні. Незважаючи на те, що сам Господь посвятив їх у таємницю своєї Хресної жертви, ці події виявилися вищими понад їх сили і привели в замішання. Юда зраджує свого Вчителя і залишається у диявольській самоті і пристрасті сріблолюбства. Петро відрікається від Христа, інші учні не діють, треті розсіюються, «як вівці, позбавлені пастиря». Знадобилися сльози покаяння, світло Божественної любові і Воскресіння, перш ніж учні та апостоли знову стали причасниками Життядавці Христа.

Але є й інші люди, які не просто спостерігають за подіями здалеку, а звинувачують у злиднях благодійника, в беззаконні законодавця, осуджуючи загального Царя. І це не тільки книжники та фарисеї, а й відступники і фанатики всієї людської історії, що засуджують ближніх, але не вчиняють ні найменшого зусилля ввійти в Царство Небесне. Жорстокосердість і зарозумілість заважають їм полюбити Бога і ближнього, залишаючи їх за межами чертога Спасителя Христа.

Протопресвітер Василіос Калліакманіс

Переклад українською мовою – «Київське Православ’я»