Коли Пречистій Богоотроковиці, Преблагословенній Діві Марії Богородиці виповнилося від народження народження три літа, святі праведні батьки її Йоаким та Анна, згадавши обітницю свою, коли молилися про розрішення від неплідності своєї і пообіцяли принести народжене від них Богові, захотіли сповнити те ділом, адже раніше словами проказали. Скликали, отож, у Назарет, де жили, всіх своїх родичів, котрі були від царського та архиєрейського племені, бо сам праведний Йоаким був царського роду, дружина ж його свята Анна роду була архиєрейського, ще й лик чесних дівиць зібравши, приготували численні свічки і прикрасили Пречисту Діву Марію доброкрасністю царською, про що всі давні святі отці свідчать. Святий Яків, архиєпископ Єрусалимський, від Йоакима сказав таке: «Закличте непорочних жидівських дочок, щоб прийняли запалені свічки».

Від праведної Анни мовив святий Герман, патріярх Царгородський: «Обіти мої воздаю Господеві, що «їх вимовили мої губи і сказали були мої уста в печалі моїй». І через це Йоаким лик дівиць зі свічками зібрав і священиків закликав, родичів з’єднав, всім кажучи: «Співрадійте зі мною всі, бо і мати, і Родителька сьогодні з’явилася, не земному цареві мою дочку приводячи, але Богові, Царю небесному її віддаючи». А про царське прикрашення Богоотроковиці святий Теофілакт, архієпископ Болгарський, каже: «Належить, щоб Божественній отроковиці було введення її достойне, бо до такої пресвітлої і многоцінної перлини не пристало жебраче рубище; треба було царською одежею одягти її на славу та більшу красу». Так усе, що належало до славного і чесного введення, влаштувавши, рушили в дорогу, що трьома днями вела з Назарету до Єрусалима.

Досягши міста Єрусалима, пішли чинно до церкви Святая Святих, уводячи в неї одушевлену Божу церкву — трилітню дівчинку, Пречисту Діву Марію. Дівочий же лик із запаленими свічками ішов перед нею, за свідченням святого Тарасія, архиєпископа Константинопольського. Він каже, що свята Анна таке мовила: «Почніте, діви свічконосні, і йдіте переді мною і перед Богоотроковицею». Святі ж батьки, один з одного боку, а друга — з іншого, взявши за руки Богом даровану дочку свою, покірливо й чесно вели її поміж себе. Вся ж множність родичів, і сусідів, і знайомих весело йшли вслід, тримаючи в руках свічки й оточуючи Пресвяту Діву, як зірки світлого місяця, на дивування усьому Ізраїлю, що описав святий Теофілакт отак: «Забуває дочка дім батьківський, до Царя приводиться, що забажав того добра, приводиться ж ані нечесно, ані неславно, а із світлим супроводом. Виводиться-бо із отчого дому із доброслав’ям — всі оплескували той вихід, кожен родич, і сусід, і хто був у союзі любові, ішли за її батьками. Батьки із батьками, матері із матерями співраділи, дівчатка й діви свічки несли, йдучи перед тією Богоотроковицею, ніби якесь зіркове коло із місяцем, сяючи. І зійшовся весь Єрусалим, дивлячись на це нове приведення, трилітню дівчинку, котра такою славою обкладається і таким світлоношенням пошановується. Не тільки долішнього, але й горнього Єрусалиму громадяни, святі ангели, зібралися побачити преславне введення пречистої Діви Марії і, бачачи, дивувалися, як оспівує Церква: «Ангели, бачачи вхід Пречистої, дивувалися, як Діва ввійшла у Святая Святих», — і разом із земним видимим ликом чистих дів приєднався до них невидимий лик безплотних умів, що невидимо йшли, Пречисту Діву Марію співводячи у Святая й оточуючи, ніби вибрану Богові повелінням Божим посудину». Так про це говорить  святий Георгій, єпископ Никомидійський: «Ввели вже батьки Діву до церковних дверей, оточили її ангели, і небесні сили усі вкупі співвеселилися, бо ангели, коли й не знали про силу таїни, одначе, як слуги повелінням Господнім, служили входженню її, і спершу-бо дивувалися, бачачи, що вона — пречесна посудина чеснот, що носить знамення вічної чистоти і має таку плоть, до якої ніяка гріховна скверна ніколи не наблизиться, — отож творили волю Господню, здійснюючи повелену службу». Так чесно і славно, не тільки від людей, але й від ангелів, Пренепорочна дівчинка уводилася в Господню Церкву і за достойністю: коли ж бо старозавітний кивот, що носив у собі манну і тільки прообразом був Пречистої Діви, — вельми чесно в храм Господній внесений був перед усім Ізраїлем, що зібрався, — тим більше самому отому одушевленному Кивотові, що мав носити в собі манну — Христа, — преблагословенній Діві, вибраній за Матір Божу, належало достойне введення, щоб ангели та люди були зібрані.

Як вносили старозавітного кивота у храм Господній, попереду йшов земний цар, а царював тоді над Ізраїлем Богоотець Давид; цьому ж одушевленому Кивотові, Пречистій Діві, що вводилася в Божу церкву, не земний передував цар, але Небесний, до Нього-бо на всяк день молимося: «Царю небесний, Утішителю, Душе істини!» Той-бо Цар провідником був цій царській дочці — свідчить про це свята Церква в теперішніх гимнах так: «У Святих Святеє, святая й непорочна Святим Духом вводиться».

При внесенні кивота були музичні співи; повелів-бо Давид начальникам левитським поставити співців із органами для музичних пісень, із псалтирями, із гуслями та кимвалами, щоб зголосити голоса веселощів. А при Введенні Пресвятої Діви не земних музик пісні, а співи ангелів, котрі Введенню Дівиці невидимо служили, чинили веселощі. Вони ж бо Дівиці, що входила на службу Господеві у Святеє, небесними приспівували голосами, як згадує тепер Церква, співаючи у кондаці:

Благодать співводячи,

Що в Дусі божественнім,

Що оспівують ангели Божії, —

Це є поселення небеснеє.

Отож не без людських співів Введення Пречистої має бути, бо праведна Анна (у «Слові» святого Тарасія) сказала до дів, що йшли попереду: «Оспівайте її хвалою, співайте їй із гуслями, закликайте її піснею духовною, возвеличте її із псалтирею десятиструнною». Та й Церква, те згадуючи, вістить:

Радуються Йоаким та Анна духом,

І дівочі лики Господу співають,

Псальмами оспівуючи і шануючи Матір Його.

Звідси явно є, що лик дівиць, котрі йшли тоді перед Пречистою Дівою, співав з Давидових псалмів якісь пісні, з чим і творець теперішнього канону погоджується і до тих дів говорить: «Почніте, діви, і заспівайте пісень, у руках тримаючи свічі». Самі ж святі праведні батьки Йоаким та Анна (за свідченням святого Тарасія) цю пісню свого праотця Давида в устах своїх мали:

Слухай, дочко, й побач і нахили своє ухо, —

І забудь свій народ і дім батька свого,

А цар буде жадати твоєї краси.

І вийшли (за Теофілактовим повіствуванням) назустріч тому Введеню Богоотроковиці священики, які служили в церкві, і зі співами зустріли Пресвяту Діву, матір Архиєрея великого, що мав пройти небеса, яку свята Анна привела до церковного входу, таке (як святий Тарасій пише) сказавши: «Іди, дочко, до Того, Котрий тебе мені дарував, іди, кивоте освячення, до доброутробного Владики! Іди, двері життя, до милосердного Дателя, іди, ковчеже Слова, до храму Господнього! Ввійди до церкви Господньої, світу радосте та веселощі!» І до Захарії як до пророка й святителя, і до родича свого сказала з Йоакимом: «Прийми, Захаріє, тінь неосквернену, прийми, священиче, непорочного ковчега, прийми, пророче, кадильницю надприродного вугілля, прийми, праведниче, духовне кадило!» І далі праведна Анна до архиєрея (як святий Герман повіствує) сказала: «Прийми, о пророче, мою Богом даровану дочку, прийми і, ввівши, посади її на горі святині, в готовому житлі Божому, нічого не спитуючи, доки Богові, Який сюди її закликав, доброзволиться щось вирішити щодо неї до решти».

Було ж там (пише святий Єронім) п’ятнадцять сходинок на церковному вході за числом п’ятнадцяти ступенних псалмів, бо на кожній із тих сходинок один співався псалом священиками та левитами, котрі входили на служіння. Поставили-бо праведні батьки Пренепорочну дівчинку на першій сходинці — вона-бо відтак сама від себе на інші сходинки подалася вельми швидко, ніхто її не виводив і не підтримував, а, вибравшись на горішню приступку, стала — кріпила її невидима Божа сила. Отож у малих ще її літах уже велику силу Свою задіяв Господь, являючи, яка велика має бути в благодаті, коли в дорослий вік прийде. Здивувались усі, бачачи дитину, котра мала три рочки, що так швидко на ті сходинки сама зійшла, ніби хтось дорослого віку. А найбільше великий святитель Захарія тому почудувався і, як пророк, збагнув, що то вчинилося від Божого одкровення, бо (як каже про нього Теофілакт) Духом охоплений був. Також і святий Тарасій про те саме говорить: «Духа Господнього наповнився і закричав: «О Дитино неоскверненна! О Діво чистая! О Дівице прекрасна! О жінкам прикрасо! О дочкам оздобо! Ти благословенна в жонах, ти препрославлена чистотою, ти позначена дівством, ти руйнівниця Адамового прокляття!» До святої ж Анни (за свідченням святого Германа) мовив: «Благословенний плід твій, о жоно, більше за інших чесніша, прославлена утроба твоя, о любомужня, і преславне приведення твоє, боголюб’язна!» Відтак дівчинку руками тримаючи (той-таки святий Герман каже), радісною душею ввів її Захарія у Святеє, таке до неї віщаючи: «Іди, сповнення мого пророцтва, іди, звершення обітниць Господніх, іди, печате Його заповіту, іди, з’явлення тієї поради, іди, сповнення того таїнства, іди, пророків усіх дзеркало, іди, обновлення зветшілих, іди, світло тих, що лежать уві тьмі, іди, дарування найновіше й найбожественніше, іди на радість до церкви Господа свого, тепер же в долішню людську входиш, невдовзі ж у горню й неприступну ввійдеш». Дівчинка ж, граючись і вельми радіючи, як у палаці, в Господньому домі ходила, адже мала була віком, три роки тільки мала, одначе досконала була благодаттю Божою, як передбачена і передвибрана від Бога ще перед початком світу.

Так Пречиста й Преблагословенна Діва Марія введена була в Господню церкву. Й учинив архиєрей Захарія річ дивну й усім на чудування: увів-бо дівчинку в саму внутрішню скинію, що зветься Святеє Святих, що була після другої завіси, в якій стояв кивот Завіту, окутий звідусіль золотом і херувимами слави, що отінювали олтар, куди не тільки жіночій статі, але й священикам не можна було входити, — тільки одному архиєрею раз на рік — там Пречистій Дівиці архиєрей Захарія дав місце для молитви. Іншим-бо дівам, яких також на службу Господню приводили в церкву, доки мають вони вирости, було для молитви місце (за свідченням святого Кирила Олександрійського та Григорія Ниського) поміж церквою та олтарем, де потім Захарія і вбитий був, і ніхто не міг із котроїсь із дів тих дерзнути приступити до олтаря, бо велика їм щодо цього була від архиєреїв заборона. Пречистій же Діві, від часу введення її, завжди у внутрішній олтар, за другу завісу, входити й молитися не було заборонено — це ж бо вчинив архиєрей за таємним Божим наученням, про що Теофілакт святий говорить так: «Архиєрей тоді в захопленні був, Богом охоплений, збагнув, що дівчинка є поселенням Божественної благодаті й більше за нього достойна завжди поставати перед лицем Божим. Пом’янув сказане в законі щодо кивота, що в ньому повелівалося про Святеє Святих, відтак збагнув, шо то був прообраз цієї дівчинки, і не засумнівався, ані не позадкував, а дерзнув над закон увести її у Святеє Святих. І прийняло дівчинку місце, жодним з інших чоловіків не бачене, та й для єреїв невхідне, але яке тільки архиєреї раз на рік відвідували, — належало, щоб освячувалася перед зачаттям більше всякого єства чистотою і, з утроби оправдана, не слідувала закону тяжкому, накладеному людям, котрі грішать, бувши вище від ангелів, — у ній-бо не закон, а благодать досконала діяла».

Принесли ж (як святий Єронім каже) праведні батьки із преблагословенною Дочкою й дари Богові — жертви і всеспалення — і благословенні були від святителя і від усього священичого собору, та й повернулись у дім з усіма родичами своїми, і учту велику вчинили, веселячись і дякуючи Богові. Преблагословенна ж Діва з початку життя свого віддана була в обитель дівиць, бо церква Єрусалимська, збудована Соломоном, а Зоровавелем після запустіння і зветшіння обновлена, мала численні обителі до перебування, як пише давній жидівський історик Йосиф; зовні-бо були при церковній стіні навколо храмини кам’яні числом тридцять, які відстояли одна від одної, просторі й вельми красні, а на них були храмини інші, а на других — треті. Тож було їх усього числом дев’яносто храмин з усіма до перебування догідностями. Висота ж їхня рівнялась із церковною стіною, і були ніби стовпи, що підтримували зовні церковну стіну — у тих-ото хороминах й були обителі різним особам. Осібно жили діви, до часу на службу Богу віддані, осібно жили вдовиці, які пообіцяли Богові берегти чистоту свою до власної кончини, як Анна-пророчиця, дочка Фануїлова. Осібно пробували чоловіки, що звалися назореї, які жили на подобу ченців безподружньо. Всі вони служили Господу в церкві і живилися від церковних маєтків. Інші ж хоромини були на упокоєння чужинцям і тим, що приходили на поклоніння звіддалік. У дівочу ж обитель, як сказано, віддано було трилітню дівчинку, Пречисту Діву Марію, — було до неї приставлено дівиць, старших літами, в Писанні та в рукоділлях вправних, щоб у дитинстві своєму Богоотроковиця навчилась і Писання, а заразом і рукоділля. Відвідували її святі батьки Йоаким та Анна, а найбільше Анна, як мати, часто приходила побачити преблагословенну дочку свою і повчати її. І навчилася дівиця невдовзі жидівського письма досконало, за свідченням святого Амвросія та Георгія-історика. І не тільки Писання, але й рукоділля навчилася добре. Казав про неї святий Єпифаній: «Була Діва гостра на розум і любила навчання, не тільки в Писанні Святім навчилася, але й прядіння вовни і льону вправлялася, й у вишитті шовком. Добророзум’ям же своїм була всім на здивування, роблячи найбільше ті справи, які могли бути потрібні священикам до служення церковного, і здобула навички в такому рукоділлі, тим пізніше при Сині своєму могла годуватися чесно, та й хитона не шитого, а з висоти витканого, Господеві Ісусу своїми руками зробила».

Подавалася Пречистій Діві (каже той-таки Єпифаній), як і іншим дівицям, від церкви звичайна їжа, але її з’їдали жебраки і чужинці — Вона ж бо небесним, як оспівує Церква, живилася хлібом. І святий Герман про неї рече: “Бувала й далі у Святая Святих, солодку їжу від Ангела приймаючи”. І святий Андрій Критський каже: «У Святая Святих, як у світлиці, дивну й нетлінну приймала їжу». Сказано було Пречистій Діві жити у внутрішній скинії, яка зветься Святая Святих, що була за другою завісою, а не в дівочій обителі, через те, хоча й мала осібне місце в обителі, дане їй для пробуття, а на молитву тільки в Святеє Святих не заборонено було їй заходити. Одначе вона, у старший вік прийшовши, Писання й рукоділля навчившись, більше вправлялась у молитві, аніж у рукоділлі, цілі-бо ночі й більшу частину дня в молитвах мала звичай проводити. На молитву ж заходила до Святая Святих, на рукоділля ж у хоромину свою поверталася: не можна було у Святая Святих щось робити ані чогось туди занести. І більше часу свого в церкві проводила за другою завісою у внутрішній скинії на молитві, аніж у хоромині, яку їй надано для рукоділля. Через те згідно від усіх учителів говориться, що пречиста Діва в Святая Святих мала прожиття своє до дванадцятого року, оскільки звідтіля мало виходила до хоромини своєї. Яке ж вела життя в юному віці, описав Єронім так: «Блаженна Діва, ще в дитинстві та зовсім малою будучи, коли була в церкві з іншими дівицями, ровесницями своїми, життя своє вельми чинно проводила, бо від ранку навіть до третьої години дня стояла на молитві, від третьої до дев’ятої — в рукоділлі (або ж читанні книг) вправлялася. Від дев’ятої години знову починала свою молитву, від якої не відходила, доки не являвся до неї ангел, із рук якого звикла приймати їжу, і так завше більше вростала у Божу любов».

Таке було життя її в дитинстві, коли ще мешкала із ровесницями-дівицями. День у день росла вона й кріпилася духом, подвижніше в ній і життя росло, а з трудолюбством і молитва множилася, ідучи із сили в силу, доки сила Вишнього отінила її. А як являвся до неї ангел, приносячи їжу, бачив те святитель Захарія своїми очима, про що святий Георгій Никомидійський повідає, говорячи: «День у день росла в літах, росли в ній і дари Духа Святого, і пробувала з ангелами, про що й Захарія довідався. Був-бо він в олтарі, за звичаєм святого священства, і побачив когось, що бесідує із дівицею, і їжу їй подає на вигляд дивну — ангел то був явлений. І здивувався Захарія, гадаючи подумки, що це таке нове і незвичайне: ангельське подіб’я бачиться, до дівиці говорить і безплотний за виглядом приносить їжу, котра живить плоть, єством надприродний подає Діві природного кошичка. Ангельське ж явлення єдино священикам тут буває, і то нечасто, до жіночої ж статі, а ще до такої юної дівиці, аж цілком незвичайне є бачене тепер пришестя. Коли б була у подружжі й, одержима недугою безпліддя, молилася, щоб дано їй було плода, як колись молилася Анна, не дивувався б від баченого з’явлення. “А дівиця про таку річ не просить і завжди, як бачу, являється до неї ангел, через що в більше приходжу здивування, і жах, і сумнів, до чого це воно, що ангел благовістити приходить? І яка та принесена їжа, і з якого хоронилища береться, і хто приготував її, і яка рука хліб той учинила? Ангели не звикли турбуватися про плотські потреби, і хоча багатьох вони живлять, одначе людська рука їжу ту готує. Служив-бо Даниїлові ангел: хоча й міг силою Вишнього не інакше, але сам здійснити повелене, однак узяв Авакума з мискою, щоб не було дивним ангельське видіння і не злякала незвична їжа того, кого хотів наситити. Тут-бо до дівчинки приходить сам ангел — річ, наповнена таїнства, його ж бо я не розумію. В дитинстві таких сподобитися дарів, щоб безплотні служили їй? Що воно? Може, на ній збудуться пророчі слова, може, здійснення наших сподівань у ній буде: може, від неї єство прийме Той, Котрий схоче прийти спасти рід наш? Ця-бо таємниця раніше була проречена, і Слово шукає того, що має послужити таїні. І може, не інша є передвибрана, щоб тому таїнству послужити, тільки ця, котру бачу, дівиця? І наскільки блаженний ти, доме Ізраїлевий, від якого таке проросте насіння! Наскільки блаженний ти, кореню Єсеєвий, з якого вийде гілка, котра має виростити світові цвіт спасіння! Наскільки славна є пам’ять тих, що народили цю [дівчинку], настільки і я блаженний, насичуючись цим видінням і таку дівицю прикрашаючи як наречену Слова!»

До цього місця про те повіствування Георгія Никомидійського. Але і блаженний Єронім подібно говорить: «Всяк день ангели її відвідували, і коли б мене хто запитав, як там час юного віку Пречиста Діва проводила, то відповів би: «Самому Богу те звісно і Гавриїлові-архангелу, невідступному хранителю її, з іншими ангелами, що часто до неї приходили і з нею люб’язно бесідували».

Так Пречиста Діва, із ангелами пробуваючи у Святая Святих, забажала в ангельській чистоті і неушкодженім своїм дівстві вічно жити. І, за свідченням святих учителів — Григорія Ниського, Єроніма та інших, — та перша Діва дівство своє заручила Богові, бо в Старому Завіті не було звичаю дівам не одружуватися, чеснішим вважалося подружжя, а не дівство. Пречиста ж Діва перша у світі дала перевагу дівству над подружжям і уневістилася Богові, служачи Йому день і ніч у чистому своєму дівстві. Дух же пресвятий із доброзволення Бога Отця готував у ній поселення Богу Слову. Хай же буде Пресвятій єдиносушній і нероздільній Тройці слава й подяка. Пречистій же нашій Богородиці, Приснодіві Марії честь і похвала від усіх родів навіки віків. Амінь.

Переклад Валерій Шевчук