Пам’ять 26 жовтня/8 листопада
Належність святителя Феофіла до Київської митрополії, а через це до Київського Православ’я, дуже сумнівна. Але, задумом Божим, його мощі спочивають у Дальних (преподобного Феодосія) печерах Києво-Печерської Лаврі.
Згідно літописних свідчень, святитель Феофіл був обраний на Новгородську кафедру 8 листопада 1470г ., по місцевому звичаю, за жеребом. До цього обіймав скромне місце при своєму попереднику, владиці Іоні, був чи то протодияконом , чи то ключарем. Через те що великий князь московський Іоан III проголосив Новгород своєю вотчиною, Феофіл відмовився прийняти хіротонію (рукопокладення) в Москві. Існує версія, що в архієрейський сан Феофіла висвячували єпископи Київської митрополії.
Однак , незважаючи на розрив з Московським князем, святий відмовився перейти в юрисдикцію Київського митрополита. У 1480г ., через два роки після остаточної ліквідації незалежності Новгорода, архієпископ Феофіл був скинутий з кафедри і засланий до Москви в Чудов монастир. Відомості про духовні подвиги Феофіла не збереглися; його святість підтверджують посмертні чудеса від його мощів , зафіксовані в Києво-Печерській Лаврі.
В кінці життя важко хворий святитель, виконуючи давню обіцянку вклонитися лаврським святим, повелів везти себе в Київ. Але за життя завершити своє паломництво Феофіла не вдалося. На шляху йому з’явився Спаситель і сповістив про швидку кончину. За переказами, тіло опального владики в просмолених колоді пустили по Дніпру, і воно пристало до берега біля стін Києво-Печерського монастиря. Після цього архієпископ був похований у Дальніх печерах, де його мощі спочивають і зараз.
Тропар святителя Феофіла, єпископа Новгородського, в Дальніх печерах спочиваючого, глас 4.
Правила віри, зразок смирення / і стриманості, / відомим наставником стаду Христовому був ти, / научаючи його чеснотам віри / словами простими, / через те отримав бажане від Христа, Бога нашого, / отче святитель Феофіле, / тепер моли Його, щоб спаслися души наші.
Кондак святителя Феофіла, єпископа Новгородського, в Дальніх печерах спочиваючого, глас 4.
Воістину по ім’ю своєму ти, / Богоприємний святитель Феофіл і отче преподобний, коли все виконав, / явився тебе Христос Спаситель, / обіцяючи тобі Життя і Царство Своє, / у ньому тепер радіючи, не забудь нас, дітей твоїх.