Христос Воскрес!
Улюблені брати і сестри!
Сьогодні ми вшановуємо пам’ять святої Єфросинії Полоцької, просвітительки Білорусі. Але вона не тільки велика свята білоруського народу. Ні до, ні після неї у всім Київському Православ’і не було святої рівної їй. Невипадково наша свята мати була і залишається єдиний святий жінкою, що покоїлася в печерах Києво-Печерської Лаври. Як зірка на небі сяяла св. Єфросинія в Православному світі ще за життя, бо навіть у далекому Єрусалимі, куди в паломництвом вирушила вона в кінці свого земного шляху, знали і цінували її …
Який приклад подає нам життя святої Єфросинії Полоцької? Воно добре відомо, але деякі моменти варто згадати.
Дочка Полоцького князя, красива і освічена … Її чекала хороше і спокійна життя княжни і дружини князя. Але почувши Божественне покликання, голос Спасителя нашого: «зречеться себе, візьме хрест свій і йде за Мною» (Лк. 9:23) – залишила багатство батьківського дому і пішла в монастир. Ні славу, ні багатство, ні спокійна життя вибрала свята, а служіння Господу нашому Ісусу Христу. Адже нічого не було для неї вище цього служіння …
Але варто згадати, як свята Єфросинія служила Господу. Для її служіння Господу було служінням своєму народові, своїй землі. Самітницею в келії при Полоцькому Софійському соборі вона перекладала і переписувала богослужбові книги, турбувалася про освіту свого народу … І якщо Бог через Ангела Свого покликав її до ще більш важкого служіння – служіння ігуменського без коливань залишила Полоцьк і пішла в Сільце – засновувати і будувати монастирі і церкви. Саме засновувати і будувати … Адже і покликання до чернецтва будила вона, та будівельної справою займалася. Виникли її стараннями у Полоцькому князівстві жіночий і чоловічий монастирі, ще голосніше ніжна над Святий Білоруссю молитва Господу почалася велика просвітницька діяльність …
Як вірна дочка землі Білоруського, св. Єфросинія хотіла бачити Київське Православ’я, рідну Білоруську Церкву помісної; щоб Українське та Білоруське Православ’я зайняли гідне місце серед Церков – Сестер. Саме на це були спрямовані її контакти з Константинополем і вона вела перемови не через Москву, якої тоді ще не існувало, не через Київського митрополита, а безпосередньо переписувалася з Константинопольським і Єрусалимським патріархами. Таким чином, св. Єфросинія жадала того ж, чого хочемо і ми – повстання в Білорусі та Україні помісної Православної Церкви. Значить – Церкви Автокефальної. Як ще одну духовну оцінку нашої незалежності – свій хрест поклала вона на вівтар Полоцької Софії. І від того часу зробився цей хрест найбільшою святинею білоруського народу.
А коли відчула св. Єфросинія, що її земний шлях добігає кінця – насамперед подбала про наступників своєї святої справи на землі Білоруській. І тільки побачивши справу свою в надійних руках, зважилася попрямувати у велике паломництво до Єрусалима – побачити святі місця пов’язані з життям Спасителя. По дорозі відвідала Київ, Константинополь і всюди на святих місцях молилася за свій народ, за Білорусь. Навесні 1173 св. Єфросинія досягла Єрусалиму і оселилася в монастирі при церкві Пресвятої Богородиці. Відвідувала святі місця, молилася … І коли ангел Господа сповістив їй про настання часу кончини, послала свого брата на Йордан за святою водою і окропила себе. Свята відійшла до Господа 23 травня 1173 Повага православних до неї була настільки велика, що її поховали в монастирі преподобного Федора, в церковному притворі, – в цьому монастирі ховали жінок, і там були могили: матерів преподобного Сави і св. безсрібників Косми і Дем’яна. Незабаром біля її могили почали відбуватися численні чудеса і вона була канонізована Єрусалимської Церквою. Таким чином, святість Єфросинії насамперед проявилося в місці спасительних страждань і смерті Господа нашого Ісуса Христа …
У 1187 р., коли християни покидали Єрусалим, як найбільшу цінність, святі мощі Єфросинії були винесені з окупованого мусульманами міста і пронесено в печери Києво-Печерського монастиря, а в 1910 році, після багаторічних прохань білоруських православних віруючих – до Полоцька. Де почивають і донині освячуваючи нашу землю. А на Небесах велика свята білоруського народу підносити свої молитви до Господа.
У нашої батьківщини – Білорусі важка доля. Від часів св. Єфросинії не раз били дзвони Полоцької Софії, піднімаючи наших предків і звали їх на боротьбу за свободу і незалежність нашої Батьківщини. І благословенні білоруським хрестом, символом, що подарила нам св. Єфросинія, крокували білоруські православні воїни на Грюнвальд і Оршу, піднімалися Слуцькі полки, билися білоруські партизани проти російсько-більшовицької навали … І сьогодні, коли ще хмари прикривають небо над нашою Батьківщиною, коли ще гинуть і продовжують страждати у в’язницях кращі сини і дочки білоруського народу , молитви наших святих дадуть нам сили, мужність, захистять нас у святій боротьбі за щастя нашого народу.
Так давайте разом піднесуть молитви святої матері нашої Єфросинії за білоруський та українські народ, за його щастя і вільну долю. Амінь.
прот. Сергій Горбик
23 травня / 5 червня 2013 р. Б.
переклад з білоруської мови «Київське Православ’я»