Проповідь у Другу Неділю Великого посту. Святителя Григорія Палами

У ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа.

Улюблені брати і сестри!

Ось пройшов, дорогі мої, перший тиждень Великого посту. Відсвяткували першу неділю Великого посту, що присвячена Церквою Торжеству Православ’я. Нагадаю вам, що сенс Торжества Православ’я полягав у тому, що відкрита була нова істина православної віри. І якщо після першої неділі Великого посту ми вступили в другий тиждень, ми вже йшли новим шляхом. Адже ікона, що зображує Бога, як вчили святі отці, які встановили іконошанування, можливо, з’єднуються з деякими властивостями Божими тому, що Сам Бог – Творець вписав у кожної людини Свій образ, Свою ікону. Кожна людина носить в собі живий образ Божий.

Голосно звучали сповідання нашої найсвятішої Православної віри ми прославляли захисників істини минулих століть: благовірних царів і патріархів, священиків і вождів христолюбивого воїнства, ченців і простих віруючих. Оголошували анафему єресь і їх захисників. Ми говорили про страшну шкоду єресі, що спотворює оголошене вчення. Великий святитель Афанасій Великий ще в IV-тому столітті учив: «Хто не втримає православної віри, без жодного сумніву, навіки загине».

Тому, вступивши в другий тиждень Великого посту, ми вже добре знали, що образ Божий в нас є. І цей образ Божий має в собі властивості Самого Бога. І мета посту, устремління всіх наших подвигів – покаянного, молитовного, всіх наших прохань – є прагнення до розкриття в нас образу Божого, який вписаний у нашу природу, в наше єство рукою Самого Бога-Творця. Легше стало дихати, краще стало жити, ми чистіше стаємо, бачачи, куди ми йдемо, і навіщо ми йдемо, і про що просимо Бога.

Господь, у своїй милості і задуму про наше спасіння, дозволив нам досягти сьогоднішню неділю – другу неділю Великого посту.

Ця неділя Великого Посту присвячена пам’яті святителя Григорія Палами – великого богослова XIV-го століття, який учив про нестворене Фаворське світло і ця неділя називається Неділя  світлотворених постів.

У своїй великій роботі «Томос віри», святий Григорій Палама говорить, що образ Божий в нас – це насамперед світ, не фізичний світ, а той самий світ, яким засяв на Фаворській горі Господь Ісус Христос у час Свого чудового Преображення. Це світло слави Божої, і образ Божий в людині є промінь цієї слави Божої. Людина з образом Божим в собі творить неймовірні речі – він його калічить, опоганює, затемнює. Це ми знаємо. Але, повинні також пам’ятати, що образ цей є незнищуваний. Винищити в собі образ Божий чоловік не може з милості Божої до нас. Він незнищуваний! І він кожному з нас притаманний цей нерукотворний світ, вічне світло слави Божої, що було показано на горі Фаворської у час Преображення Господнього.

Святий Григорій Палама пише у своєму слові на другу неділю Великого посту: «Таким чином, оскільки Царство Боже наблизилося, то справами покаяння зробимо себе достойними його, зробимо зусилля над собою, відкидаючи злі бажання і навички, бо Царство Небесне береться силою і потрібно прикласти зусилля здобуваючи  його. Будемо наслідувати терпінню, смиренню і самої віри богоносних отців, вб’ємо все зло в нас, що існує на землі: розпусту, бруд, пристрасті, злі похоті і жадібність, – особливо ж у ці святі дні посту». Приступаючи до посту і молитви, будемо сповнені любові один до одного і, якщо щось було недобре у наших відносинах один до одного, – пробачимо і добрими справами і словами відновимо мир і злагоду, щоб з відвагою повторювати слова молитви: «Отче, прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим» (Мт. 6:12).

Нерукотворне світло, про яке вчить святий Григорій Палама, переносить нас на гору Фавор. Бо на горі Преображення вигляд Господа змінився так, що обличчя Його світилося точно сонце, а ризи зробився білим як світло. Знаємо з слів Господа, що праведники в царстві Божому «засяють як сонце» (Мт. 13:43). Знаємо, що Бог «живе в неприступному світлі» і що «ніхто з людей» Бога в Його природі «не бачив і бачити не може» (1 Тим. 6:16). Але як сонце постійно випромінює з себе світло, і ця дія є його невід’ємною властивістю, так і Бог виявляє себе у світі і в людині особливими справами, або божественними енергіями.

Вчення про нерукотворне світло для нас найбільш важливе саме зараз, коли ми крокуємо по шляху Великого посту і робимо рахунок власного життя. Адже іноді ми не бачимо своїх гріхів не тому, що їх немає, а тому, що в нашій душі так темно, що ми не відрізняємо вже світло від темряви, і тільки в міру нашого наближення до цього нерукотворного світла починаємо бачити в собі ту страшну пітьму , яка присутня в кожної грішної людині, в кожному з нас.

Постом, молитвою і покаянням ми повинні дізнатися про те, що Бог закликає нас до життя, де світло і радість і де ми стаємо учасниками Божественної природи. Через нерукотворне світло в нашій душі ми покликані з вами пізнати і побачити, що Господь благий. Цей нерукотворне світло, ця благодать дають нам зрозуміти, чому в нашій головній молитві в період Великого Посту, Церква молиться словами, які є печаткою всіх прохань: «Господи, дай мені бачити мої гріхи і не судити брата мого». – Щоб розуміти, що кожна людина покликана Господом до вічності, і для кожного з нас Господь втілився і прийняв страждання.

Закликаючи нас до самотності і зосередженості в дні посту, Господь звертає нас на шлях пізнання нашого беззаконня і готовності до покаяння. Для цього необхідно уникати марних розваг, які можуть хвилювати душити, заморочити її гріховними образами, страстями. Всього того, що вносить в нашу душу замішання і спокусу, відволікаючи її від молитви і благочестя.

Спробуємо, браття, щоб наші піст і молитва не були безплідними. Не будемо піддаватися обмовам злого, який переконує нас здійснювати молитву недбало та з і гординею фарисея. Та будуть молитва і піст наш не для погляду людей, що славлять нас як «молитовників і пісників» і тим самим позбавляють нас нагороди за працю і стійкість в пості. Бог закликає нас не чекати похвали від людей за нашу стриманість, як робили фарисеї, а, навпаки, помити обличчя, помазати голову маслом, не бути нудним і похмурим. Святий Григорій Палама говорить піднесено про це закликом: «Тут під «головою» треба розуміти голову душі, тобто наш розум. Зробити його милостивим, а наша «обличчя», тобто уявлення, обмити від ганебних і нечистих думок, гніву і всього поганого».

За допомогою нерукотворного світла, через щиру молитву, піст і покаяння приходить в нашу душу, можна побачити все зло світу, всю витонченість брехні сатанинської, якої ми протистоїмо сьогодні.

Будемо ж молитися нашому Всемилостивому Господу, щоб Він сподобив нас благодаті нествореного світла. Щоб світлий був шлях нашого поста. Щоб дав нам Господь сили на боротьбу і тоді позбудемося Божого осуду за повернення до гріховних спокус, будемо зі страхом стоять перед Богом, звертаючись до Нього з молитвою, всіма силами стримуючи гріховні прагненні, приборкуючи плоть свою з страстями і блудом, приносячи Богу плоди гідного покаяння і змінюючи наш спосіб життя на краще, щоб Господь, бачачи наше прагнення і зусилля на шляху покаяння, удостоїв нас великої милості – причастя Святих Тайн Його Тіла і Крові, дарував нам зцілення наших душевних і тілесних хвороб і сподобив нас увійти в істинну нашу оселю – Небесну Обитель, де нас чекає спадкоємця і Подавець всього благого Господь наш Ісус Христос. Амінь.

прот. Сергій Горбик

Друга неділя Великого Посту 2013 р.Б.